Презентація на тему «Індія» (варіант 31)

ІндіяДевіз: (Нехай запанує Істина)

Візитка
Офіційна назва - Республіка Індія
Площа – 3,3 млн км²(3-тє в Азії)
Населення – 1,2 млрд чол (2-ге в Азії)
Столиця – Нью-Делі
Тип країни – країна, що розвивається
ВВП на душу населення - $1 081
Державний устрій – федеративна республіка
Склад території – 25 штатів, 7 союзних територій
Член міжнародних організацій – ООН, Руху неприєднання та ін.
Офіційна мова – гінді
Релігія – Індуїзм
Валюта – індійська рупія

Візитка
Прапор Герб Валюта

Географічне положення
Індія розташована на півдні Євразійського континенту, на півострові Індостан.
Має берегову лінію завдовжки 7 тисяч кілометрів та кордони із Пакистаном на заході, Китаєм, Непалом і Бутаном на північному сході та Бангладеш і М'янмою (колишня Бірма) на сході.
Індія також претендує на кордон із Афганістаном на північному заході (частина індійського штату Джамму й Кашмір, що межує з Афганістаном, перебуває під контролем Пакистану).
В Індійському океані має кордон з Мальдівами на південному заході, Шрі-Ланкою на півдні та Індонезією на південному сході. Від Шрі-Ланки її відділяють Полкська протока і Манарська затока; протокою Ґрейт-Ченнел між островами Великий Нікобар і Суматра проходить морський кордон між Індією та Індонезією.
Рельєф: гірська країна Гімалаї на північному кордоні, річкові долини Ґанґу, Інду, Брахмапутри; плато Декан на південь від річки Нармада — між західним і східним хребтами Гат; на заході — пустеля.
Найвища точка — гора Чогорі на півночі (на кордоні з Китаєм) — 8611 м.
До складу Індії входять Андаманські і Нікобарські острови, острови Лакшадвіп

Природні ресурси
Головні природні райони Індії — Гімалаї, північна (Індо-Ганґська) рівнина, Деканське плоскогір'я і прибережні низовини. Великі масиви родючих ґрунтів: алювіальних, регулів (тропічні чорноземи вулканічного походження), червоно- і жовтоземів. Земельні ресурси також значні. Майже 1/4 території вкрита лісом, але здебільшого це неприступні райони. На розораних алювіальних рівнинах немає лісів і пасовищ. Індія потерпає від посух і повеней, пов'язаних з мінливим характером мусонів. Серед мінералів світове значення мають руди заліза і марганцю, слюда. Паливні ресурси обмежені, так само як і сировина для хімічного виробництва. Великими є гідроенергетичні ресурси.

Природні ресурси Індії поділяються на:
Мінеральні
- Кам'яне вугілля, нафта, залізні і марганцеві руди, значні запаси руд кольорових металів, слюда, графіт, берилій, дорогоцінні камені
Рекреаційні
- Історико-культурного спрямування (пам'ятки різних епох) - Екологічного напрямки (екзотичні природні ландшафти, національні парки)
- Гірськолижно-альпіністського напрямки (Гімалаї)
Водні
- Річки Інд, Ганг, Брахмапутра - багатоводні
- У сухий сезон спостерігається дефіцит води у внутрішніх районах країни
Земельні
- Ґрунти різноманітні. Переважають алювіальні лугові, алювіальні оглеєні, червоноземи
Лісові
- Вологі тропічні вічнозелені ліси, мусонні ліси

Природні ресурси
В цілому природо ресурсний потенціал Індії є багатим, але в ньому чимало складних проблем і при його оцінці треба враховувати величезне населення країни. В розрахунку на одного жителя ресурси Індії значно менші, ніж в інших регіонах світу.

Населення
З населенням 1,2 млрд чоловік, Індія є другою найбільш густонаселеною країною світу. Останні 50 років спостерігається швидке зростання населення за рахунок медичних досягнень (покращення медичного обслуговування) і масове зростання продуктивності сільського господарства (так звана «зелена революція»). Міське населення Індії збільшилося в кілька разів протягом ХХ століття і більше концентрується у великих містах. До 2001 року стало понад 35 міст з мільйонним населенням, з найбільших міст з населенням понад 10 мільйонів кожне, виділяються Мумбаї, Делі і Колката. Однак тенденція зростання кількості населення в сільських районах, надалі спостерігається, оскільки більше 70% населення Індії як і раніше, проживають в селах.
В Індії пропагують переваги малодітної сім'ї, використовують різні методи обмеження народжуваності, у деяких випадках — матеріальне заохочення сімей, які прагнуть обмеження народжуваності. Демографічні проблеми створюють ряд інших проблем, зокрема продовольча і не писемності (до 50% населення регіону є неписьменне через бідність країн)

Населення

Господарство (промисловість)
Близько 40 % промислової продукції виробляється в Індії на кустарних і дрібних підприємствах. Наприкінці 1990-х рр. країна мала досить високі темпи розвитку промисловості (до 12 % на рік). Дедалі більшу частку у ВВП Індії займає продукція машинобудування, хімічної та фармацевтичної галузей.
Головне мінеральне паливо Індії — вугілля, щорічний видобуток якого становить близько 200 млн т. Більше половини потреби в нафті задовольняється за рахунок імпорту. Електроенергію виробляють чотири АЕС, 3/5 її дають теплові електростанції. ГЕС сконцентровані на притоках Інду і Гангу. Значну роль відіграють непромислові види палива.

Промисловість
Металургійні підприємства Індії зосереджені поблизу головних родовищ вугілля і залізних руду східній (долина річки Дамодар) і центральній частинах країни. В країні видобувають мідну і свинцево-цинкову руду, золото.. Серед галузей кольорової металургії перше місце посідає алюмінієва, яка базується на власній сировині. Основними центрами виплавки алюмінію є м. Хіракуд.

Промисловість
Біля металургійних підприємств побудовані заводи важкого машинобудування в Ранчі, Джамешдпурі. В країні розвинуте транспортне машинобудування (виробництво рухомого складу для залізниць, суден, а також мотоциклів, велосипедів, автомашин). За виробництвом тракторів (90 тис.) вона належить до провідних країн світу. Виробляють устаткування для легкої та харчової промисловості. В Індії розвивається електротехнічна галузь (виробництво радіоприймачів, телевізорів, засобів зв'язку, комплектуючих до комп'ютерів). Основні центри машинобудування: Мумбай, Кол ката, Ченнай. У місті Банґалорі, який став науково-технологічним центром. Індії, виробляють комп'ютери, комунікаційні мережі та програмне забезпечення. У 2005 р. компанія Microsoft відкрила дослідний центр на півдні Індії в місті Хайдерабад. ,
В Індії налагоджено виробництво кислот, лугів, добрив, лаків і фарб, штучного та синтетичного волокон. Тут працює понад 40 потужних заводів з виробництва простого суперфосфату і сульфату амонію. Галузі хімічної промисловості зосереджені переважно у південно-західних районах.
Значного розвитку набули целюлозно-паперова промисловість, виробництво пиломатеріалів, паперу і картону.
Серед галузей легкої промисловості Індія спеціалізується на бавовняній (Мумбай, Ахмадабад) і джутовій (район Колкати)

Господарство (сільське)
У структурі земельного фонду переважає рілля — понад 50 %, пасовища займають тільки 4 %. Характерною рисою сільського господарства є переважання дрібних малопродуктивних господарств. Понад 60 % з них мають земельні наділи до 2 га. В Індії поширені . чотири головні типи землеробства: зрошуване, з достатнім зволоженням, суходільне і гірське. Основна галузь сільського господарства — рослинництво, а в ньому — виробництво продовольчих (передусім зернових) культур. Важливе значення має плантаційне господарство, вирощування джуту, гевеї, кокосової пальми, чаю.
Головна сільськогосподарська культура Індії — рис. Його посіви займають більш як 1/5 усіх площ і дають до 45 % збору зернових. Найбільша концентрація посівів пшениці в Індії спостерігається на рівнинах Пенджабу, Індо-Ґангського вододілу і верхнього Ґанґу, де пшеницю вирощують завдяки зрошуванню. Просо, яке є посухостійкою культурою, вирощують у районах із слабо розвинутою іригацією (західна частина плоскогір'я Декан).
Індія є батьківщиною цукрової тростини, за обсягом валового збору якої посідає перше місце у світі

Сільське господарство
Повсюдно вирощують олійні культури — арахіс, кунжут, рицину, гірчицю/льон, кокосову пальму. В Індії у великій кількості вирощують бобові культури, червоний стручковий перець, ананаси, лимони, манго, апельсини, банани.
Індія є одним із найбільших виробників та експортерів чаю і кави. Три чверті виробництва чаю припадає на північний схід країни. Чайні плантації зазвичай розміщені у горах на висоті 1200—2100 м над рівнем моря. Добре зволожені схили Гімалаїв та гірських масивів на півдні з їх дренованими родючими чорноземами мають сприятливі умови для вирощування чайних дерев і кущів.

Сільське господарство
Індія є великим виробником джуту. Південь Індії спеціалізується на вирощуванні каучуконосу гевеї.
Розвиток тваринництва обмежується незначною площею пасовищ. У тваринництві найважливіше значення має розведення робочої худоби — більша частина поголів'я великої рогатої худоби (воли, буйволи, верблюди) використовується як тяглова сила. Через релігійні переконання м'ясне тваринництво не розвинуте, поширене розведення кіз, овець і свійської птиці. Основна товарна продукція тваринництва — шкіра. За виробництвом шкіри Індія посідає одне з перших місць у світі

Транспорт
Транспортна інфраструктура Індії не є достатньо розвинутою. Довжина залізниць — 63 тис. км. На цей вид транспорту припадає 3/4 вантажних і 1/3 пасажирських перевезень. Довжина автодоріг — 3,3 тис. км. Більшість із них не має твердого покриття.

Транспорт
У країні — 16 тис. км річкових шляхів, проте річкове судноплавство розвинуте недостатньо. Головні морські порти: Мумбай, Ченнай, Кочин, Вішакхапатнам.
У країні є понад 60 аеропортів з постійними рейсами, найбільші — у Мумбаї, Нью-Делі. Індія активно розвиває власну космічну галузь, діє космодром на півдні Індії.

Зовнішні економічні зв'язки
Експорт незначний і поступається обсягам імпорту. У структурі експорту Індії переважає текстиль, кустарно-ремісничі вироби, продукти сільського господарства (чай, цукор, прянощі), продукція машинобудування, кам'яне вугілля, нерудні корисні копалини, чавун, пластмаси, добрива, гумові вироби, ліс, пробкова кора, медикаменти.
В імпорті домінує паливо, машини, продукти хімії, добрива, зброя. Основні торгові партнери: США, Німеччина, Японія.
До 10% бюджету країни формується за рахунок надходжень від туризму.

Архітектура
Індійська архітектура є однією з областей, у якій найяскравіше представлена розмаїтність індійської культури. Більша частина архітектурних пам'ятників Індії, включаючи такі монументи як Тадж-Махал й інші приклади монгольської і південно-індійської архітектури, являють собою змішання древніх і різнорідних місцевих традицій різних регіонів Індії й зарубіжжя.
Архітектура Індії в ісламський період
Іслам почав проникати в Індію з VIII століття; у 1398 році в країну прийшли армії Тамерлана. Його нащадок Бабур у 1526 році завоював практично всю Індію та заснував Імперію Великих Моголів. Вона проіснувала до 1857 року.

Архітектура
Завойовники намагалися пристосувати залишки зруйнованої архітектури для власного мистецтва та будівництва. Так фрагменти будівель, перш за все колони, стовпи, скульптурні прикраси були перенесені до нових мусульманських споруд.
У ХІІ — ХІІІ ст. в Індії з'явилися основні типи культових споруд мусульман, у першу чергу мечеті, мінарети, медресе, мавзолеї. В основних типах архітектурних споруд раньоісламського періоду простежуються ісламські традиції, але в деталях культових будівель також видно вплив індійської архітектури. Колони, деталі архітектурних прикрас із великою кількістю рослинного орнаменту запозичені з буддійських та індуїстських будівель. Також характерною рисою архітектури ранньоісламського періоду є вписаність у навколишнє середовище.

Музика
Індійська музика є однією з найдавніших і самобутніших музичних культур. Важливий етап розвитку індійської музики пов'язаний з найдавнішими літературними пам'ятниками — Ведами, насамперед з хвалебними Самаведами. Сполучення музичних звуків розглядалися давньоіндійськими мислителями як енергія космосу і життя, та втілення ритмів розвитку Всесвіту.
Класична індійська музика відрізняється самобутньою системою ладів, які називаються рагами, що не стільки розглядаються як певна система звуковисотностей, скільки виражає взаємозв'язок природних, емоційно-психологічних та музичних законів. При цьому в індійській музиці існують лади, що поділяють октаву на інтервали менше за півтон (до 25 ступенів).
Народна музика важлива для збереження ідентичності численних народів Індії. У період мусульманського завоювання індійська музика увібрала й асимілювала ряд традицій й інструментів арабської музики, а в період європейського колоніального панування — елементи й інструменти музики Європи. Попри це у XX столітті зусилля багатьох індійських музикантів були спрямовані на збереження і примноження національних традицій. В постмодерну епоху індійська музика стала одним зі значних компонентів музичної розмаїтості загальносвітової культури.

Танець
В індуїзмі, танці завжди відігравали важливу роль в побуті, часто танець представляв собою як версію молитви, в інших випадках його поєднували з міфологічним темами з уяви індійського суспільства. Також не дивно, що в Індії величезну кількість класичних танців, розроблено саме з елементами гри. Танець є одним з найрозвиненіших форм мистецтва в Індії. Часто, навіть найнезначні рухи і вирази обличчя нестимуть якесь символічне значення. Класичні танці, як правило, покладені на літературну основу, або ж черпають мотиви саме з літературних першоджерел.
Найвідомішими індійськими народними танцями є бхангра в Пенджабі, біху в Ассам, чхау в Західній Бенгалії, Джаркханді та Орісса і гхумар в Раджастані. Індійською національною академією музики, танців і драми надала статус класичних восьми танцям. Це: бхаратанатьям штата Таміл-Наду, катхак в Уттар-Прадеш, катхакалі и мохіні-аттам в Кералі, кучипуді в Андхра-Прадеш, маніпурі в Маніпурі, одіссі в Оріссі і саттрія в Ассамі. Доволі багато в Індії регіональних народних танців. Їх застосовують в різних випадках, наприклад, на весіллях, місцевих громадських заходах, або ж зборі урожаю чи початку мусону

Йо́ґа
Йо́ґа — психопрактика зміни свідомості, сукупність різноманітних індійських духовних і фізичних практик, що розробляються в різних напрямах індуїзму та буддизму з метою керування психікою та психофізіологією індивіда задля досягнення піднесеного психічного й духовного стану. У вужчому сенсі йоґа — одна з шести ортодоксальних шкіл (даршанів) філософії індуїзму. Вища мета йоґи — зміна онтологічного статусу людини у світі. Основні напрями йоґи: раджа-йоґа — королівська йоґа, шлях медитації; карма-йоґа — шлях діяння; джняна-йоґа — шлях знання; бгакті-йоґа — шлях служіння; Крім чотирьох основних напрямків йоґи, існує також багато інших, серед яких широко відома хатха-йоґа — шлях очищення тіла та розуму. У філософії індуїзму йоґою вважають систему раджа-йоґи, викладену в «Йоґа-сутрах» й тісно пов'язану з базовими принципами санкх'ї. Йоґа обговорюється в різноманітних джерелах індуїзму, таких як Веди, Упанішади, «Бгаґавад-Ґіта», «Хатха-йоґа-прадипіка», «Шива-самхіта» і «Тантри». Кінцева мета йоґи може бути абсолютно різною — від поліпшення фізичного здоров'я до досягнення мокші.

Індійська кухня
Індійська кухня — одна з найстаріших, найбагатших і найрізноманітніших у світі. Хоча найбільше вона славиться своїми вегетаріанськими стравами, навіть переконаний м'ясоїд буде неабияк задоволений. Звиклий до континентальних страв гурман в Індії матиме чому дивуватися: зовнішній вигляд, манера подачі та споживання, не кажучи вже про смак та аромат, такої багатої на різноманітні спеції індійської традиційної кухні здатні причарувати. На цьому густонаселеному півострові проживає така безліч народів, що сповідують різні релігії, що дуже важко охарактеризувати в декількох фразах типову кухню, вірніше, кухні. Спантеличує й поширене узагальнення, що всі індійські страви дуже гострі — воно вірне для мусульманських територій, а на півночі переважає помірна кухня. У ній даються перські впливи — наприклад, розповсюджений звичай уживати йогурт для приготування гарячих страв. Більша частина Індії вегетаріанська, саме тому вміле використання приправ перетворилося в справжнє мистецтво. Серед величезної кількості спецій, які використовуються в індійській кухні слід виділити: кмин, коріандр, куркуму, кардамон, червоний і зелений чилі, корицю, шафран, гвоздику, мускатний горіх, імбир, аніс, кунжут, цибулю і часник.

Традиції
Трапеза складається з закусок, найчастіше салату, головної страви, паст, пеклі і неперевершеної випічки — чапати, яку їдять з овочами та рисом. З точки зору індусів їжа є даром богів людям. Саме тому приготування страв вимагає поваги та уваги.
Традиційно готують наїдки корінні індуси у спеціальній глиняній печі — танбурі. Спеції в індійській кухні додаються не тільки до різноманітних страв та солодощів, а й у напої. У більшості індійських забігайлівок чай подають у невеликій глиняній чашечці, яку індуси потім просто викидають. Їжу часто подають у мисочках, зроблених із засушених листочків.
Традиційну індійську їжу їдять пальцями, правою рукою відламуючи шматочок чапати і набираючи на нього рис з овочами або м'ясом. Індійці не п'ють алкоголю під час їжі, замість нього використовується вода з льодом, або йогурт (дахі)

Типові страви
Чікен тика — замариноване у кефірі й запечене в тандурі м'ясо курки, завдяки харчовим барвникам має яскраво-червоний колір
Тандури алу — картопля, фарширована сухофруктами та сиром
М'ясо «Каррі»
Шик-кебаб
Мург шахазада — курячі стегенця в горіхово-цибулевому соусі
Порк біряни — плов
Расмалай — солодощі на основі сиру
Гулабджамун — солодощі зі згущеного молока

5 рупій, розмір 63х117;Портрет Михатми Ганді; реверс- трактор на риллі; основний колір- зелений, рожевий
1 Рупія (Rupee) – 1999, - ціна монети: $0,3
10 рупій, розмір 63 х 137;аверс- Михатми Ганді; реверс- тигр, слон, носоріг; основний колір- зелений, рожевий
1000 рупій; розмір 73 х 177; аверс-Махатми Ганді; реверс-сільське господарство, промисловість і наука Індії; основний колір-жовтий, червоний
50 рупій; розмір 73 х 147; аверс-Махатми Ганді; реверс-будівлю парламенту Індії; основний колір-жовтий, ліловий
1/4 Рупії (Rupee) – 1943, - ціна монети: $5,0

ТАДЖ-МАХАЛ

Колодязь Чанд Баорі

монастир Фуктам