Презентація на тему «Харчова і легка промисловість у світі»

Харчова і легка
промисловість у світі

Харчова промисловість
Розміщення підприємств харчової промисловості світу характеризується наявністю взаємовиключних тенденцій. З одного боку, як і раніше, зростає традиційна харчова промисловість у менш розвинених країнах, з іншого - починають згортатися традиційні галузі розвинених країн, в яких поширюється рух за здоровий спосіб життя, а це призводить до скорочення таких традиційних виробництв, як виноробство, виробництво тютюнових виробів, цукру. Навпаки, у менш розвинених країнах, як і раніше, збільшуються обсяги виробництва пива, тютюну, алкогольних напоїв тощо.

За технічним рівнем серед галузей харчової промисловості вирізняється цукрова, хоча в її складі, особливо в Індії, функціонують і старі підприємства. Але велика частка виробництва цукру припадає на фабричний цукор, на відміну від будь-яких інших видів харчової індустрії .

Значна частка цукру надходить на світовий ринок з країн, що розвиваються, причому серед великих експортерів слід виокремити Бразилію, Кубу, Австралію, ПАР і Таїланд, тоді як європейські країни (Франція, Нідерланди, Німеччина) поступово знижують обсяги виробництва. Великими імпортерами є Росія, США, Японія, деякі європейські країни, Іран. На тростинний цукор припадає 2/3 світового виробництва і лише 1/3 - на буряковий.

Світове виробництво тютюну зосереджене у двох групах країн: високорозвинених, ринок яких не тільки насичений тютюновими виробами, але і скорочується в результаті боротьби з курінням, і менш розвинених країнах, де споживання тютюнових виробів і їх виробництво зростають.

Найбільший виробник тютюнових виробів - США, після них - Китай та Індія, а з європейських країн особливо значні потужності має Німеччина, де головним центром є Берлін, оскільки в післявоєнні роки саме Західний Берлін мав великі ресурси незайнятої робочої сили. Стрімко зростає тютюнова індустрія в Китаї, як і в багатьох інших країнах, що розвиваються, де рівень споживання ще не досяг максимуму.

Приблизно те саме явище характерне для виробництва вин або випуску горілчаної продукції, так само як і пива. Якщо у високорозвинених країнах виробництво поступово скорочується, то в нових індустріальних країнах не лише істотно зростають обсяги виробництва пивоварної чи горілчаної промисловості, але і розширюється виробництво вина, хоча й незначною мірою.

В останні десятиліття виноробство в країнах Західної Європи зменшилося більше ніж на 10 млн гал (що дорівнює загальному виробництву вин у колишньому СРСР). Проте Італія традиційно посідає перше місце у світі з виробництва виноградних вин - 61 млн гал (1994 p.), друге місце - Франція (67 млн гал). На ці дві країни припадає 40 % світового виноробства, інші країни світу виготовляють 180 млн гал. Серед них у Європі великими виробниками стали Іспанія (15-18 млн гал), Португалія (10-12) і Німеччина (10 млн гал). У Західній півкулі виокремлюються США (20 млн гал) й Аргентина (8-10 млн гал).

У пивоварстві великими виробниками є США, Німеччина, Велика Британія та багато інших західноєвропейських країн, але їх виробництво зростає тільки за рахунок експортного попиту. Лише в Японії, нових індустріальних країнах і в Китаї істотно збільшується виробництво пива; туди ж вивозиться і велика частка європейських надлишків пива.

Загалом тенденція розвитку харчової промисловості в менш розвинених країнах повторює тенденції розвитку, властиві високорозвиненим країнам. Однак у харчовій промисловості високорозвинених країн істотно зростає виробництво різних напівфабрикатів.
Водночас у країнах, що розвиваються, збільшуються обсяги виробництва консервної промисловості, орієнтованої на покупців високорозвинених країн, куди постачають численні фруктові консерви, менше м'ясні та рибні вироби.

Легка промисловість
Провідною галуззю світової текстильної промисловості є бавовняна, далі йдуть — шовкова, вовняна, лляна, конопле-джутова. Із загальної кількості текстильної сировини, що використовується, близько 2/3 припадає на бавовну, 1/5 — на хімічні волокна (в основному — синтетичні), 1/10 — на вовну, трохи більше ніж 1,5 % — на льон-довгунець.

У першій половині ХХ ст. світовими лідерами з виробництва всіх видів тканин були розвинуті країни, а також Китай, Індія, СРСР. У другій половині ХХ ст. значна частина текстильної промисловості перемістилася в країни, що розвиваються. У виробництві бавовняних, шовкових, вовняних тканин різко посилили позиції Південна Корея, Тайвань, Сянган, країни Південно-Східної Азії, Пакистан, Туреччина, Бразилія, Мексика, Сирія, Єгипет, Колумбія.

З усіх галузей тільки конопле-джутова, в цілому орієнтована на сировину, зберегла свою територіальну структуру. Найбільше лляних тканин виробляють у Росії та інших європейських країнах (Франції, Бельгії, Німеччині, Польщі, Чехії, Угорщині, Україні), джутових — в Індії й Бангладеш.

З усіх галузей тільки конопле-джутова, в цілому орієнтована на сировину, зберегла свою територіальну структуру. Найбільше лляних тканин виробляють у Росії та інших європейських країнах (Франції, Бельгії, Німеччині, Польщі, Чехії, Угорщині, Україні), джутових — в Індії й Бангладеш.

Фабрики з пошиття одягу тісно пов'язані кооперацією з великою кількістю підприємств різних галузей сільського господарства, промисловості, сфери послуг. Так, нова модель джинсів може розроблятися в Нью-Йорку, тканину виготовляють у Пакистані, а її розкрій та пошив здійснюватимуть на Мальті. З цієї ж причини значна кількість тропічних країн — Індонезія, Таїланд, Малайзія, В'єтнам, Бангладеш, Пакистан — є провідними світовими виробниками зимового верхнього одягу.

Поступове переміщення з розвинутих країн у країни, що розвиваються, пережила й взуттєво-шкіряна промисловість. Якщо в першій половині ХХ ст. переважну більшість взуття виготовляли в Італії, США, Франції, Німеччині, Великій Британії, то в останні десятиліття лише Італія зберегла свої позиції (350—360 млн пар на рік). Решту країн потіснили Китай (понад 500 тис. пар), Індія, Бразилія (по 200 млн пар), Іспанія, Португалія, Польща.
Великими світовими експортерами взуття є Італія, Китай, Бразилія,Польща; імпортерами — США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія.

На сьогодні хутрова промисловість переживає спад. Це пов'язано зі значним посиленням руху захисту диких тварин. З цієї ж причини та для здешевлення готової продукції більшість сучасних хутрових виробів виготовляють із хутра звірів, що вирощені в клітках.

Великими постачальниками на світовий ринок шкірок норки є Фінляндія, чорнобурки — Данія, рядових хутрових виробів — Греція, хутрових виробів високої якості — Італія, Росія, Канада.
Виробами з овчини, зокрема й дублянками, славляться країни з розвинутим вівчарством — Іспанія, Італія, Туреччина, Іран, Афганістан, Південна Африка, Австралія, Нова Зеландія, Аргентина, Уругвай.

Великими постачальниками на світовий ринок шкірок норки є Фінляндія, чорнобурки — Данія, рядових хутрових виробів — Греція, хутрових виробів високої якості — Італія, Росія, Канада.
Виробами з овчини, зокрема й дублянками, славляться країни з розвинутим вівчарством — Іспанія, Італія, Туреччина, Іран, Афганістан, Південна Африка, Австралія, Нова Зеландія, Аргентина, Уругвай.

Виконала:учениця 10 класуТульчевська Марія
2013 р.