Презентація на тему «Гонконг»

Гонконг

Гонконг - спеціальний адміністративний район Китайської Народної Республіки, один з провідних фінансових центрів Азії і світу.

Гонконг (Сянган) розташований на Коулунском півострові, із заходу, півдня і сходу омивається Південно-Китайським морем, а також на більш ніж 260 островах, найбільшими серед яких є Гонконг (місце розташування органів верховної влади і фінансового центру території), Лантау і Ламма. На півночі Гонконг межує з особливою економічною зоною Шеньчжень в складі китайської провінції Гуандун. Гонконг прийнято ділити на три частини: власне острів Гонконг, Коулун і Нові Території. Гонконг входить в регіон дельти річки Чжуцзян.

З початку 19 століття британці починають активно ввозити в Китай опіум. 1839 року цинський двір наклав заборону на ввезення опіуму, і Великобританія почала проти Китаю “Першу опіумну війну”. 1842 Гонконг офіційно перейшов під британський суверенітет згідно з Нанкинським договором.

Територія отримала офіційний статус колонії корони. 1860 року після поразки Китаю у Другій Опіумній війні території Цзюлунського півострова на південь від Баундарі-стріт і Острова Каменерізів передані у вічне володіння Великобританії згідно з Пекінським договором. Вже 1898 року Великобританія взяла у Китаю в оренду на 99 років прилеглу територію на півночі Цзюлунского півострова й острів Ланьтау, які отримали назву Нові Території.

Гонконг оголошений порто-франко. 1910 року відкрилася Коулун-кантонська залізниця. У колонії введена британська система освіти. У ході Другої світової війни 8 грудня 1941 року Японська імперія напала на Гонконг. Гонконзька битва закінчилася 25 грудня поразкою британських і канадських сил, які захищали колонію. 15 серпня Японія капітулювала, і Великобританія відновила суверенітет над Гонконгом.

Після Другої світової війни у Китаї спалахнула громадянська війна, що призвело до хвилі нових мігрантів з материка, тому населення швидко відновилося. Після проголошення 1949 року КНР в Гонконг ринув ще більший потік мігрантів. Комуністичний уряд проводив все більше ізоляціоністську політику, і в цій ситуації Гонконг залишився єдиним каналом, за яким здійснювався контакт КНР із Заходом. Після вступу Китаю у Корейську війну ООН наклала ембарго на торгівлю з КНР, і торгівля з континентом взагалі припинилася.

1967 року Гонконг поринув у хаос вуличних заворушень під впливом ліво налаштованих протестувальників, натхнених Культурною революцією, що розпочалася на материку. Робочий страйк перетворився на жорстоке повстання проти колоніального уряду, яке тривало до кінця року.
Текстильне виробництво та інші галузі промисловості швидко росли. Експорт на зовнішні ринки. Стабільно підвищувався рівень життя. Початок програми будівництва громадських житлових мікрорайонів.

1974 року утворена Незалежна комісія із запобігання корупції, якій вдалося звести до мінімуму корупцію в державному апараті. Після початку реформ у Китаї 1978 року Гонконг став основним джерелом іноземних інвестицій у Китай. Текстильна та виробнича складова в економіці Гонконгу поступово зменшувалася, віддаючи першість фінансам і банківському сектору. Після закінчення В'єтнамської війни 1975 року владі Гонконгу знадобилося ще 25 років для вирішення проблеми повернення на батьківщину в'єтнамських біженців.

Уряд Великобританії з початку 1980-х років почав обговорювати із владою КНР проблему суверенітету Гонконгу. 1984 року дві країни підписали Спільну китайсько-британську декларацію, згідно з якою в 1997 році мала відбутися передача суверенітету над усією територією Гонконгу на користь КНР. У декларації закріплювалося, що Гонконг повинен набути статусу особливого адміністративного району у складі КНР, який дозволить йому зберігати свої закони і високу ступінь автономії впродовж як мінімум 50 років після передачі. 1990 року затверджений Основний закон Гонконгу, який мав виконувати роль конституції після передачі суверенітету. Першим Головним міністром Адміністрації Гонконгу став Дун Цзяньхуа.

В 1997 році на економіку Гонконгу серйозний негативний вплив зробив азіатська фінансова криза 1997 року. У тому ж році в Гонконгу було зафіксовано перше зараження людини вірусом пташиного грипу H5N1. У першій половині 2003 року в Гонконзі вибухнула епідемія вірусу атипової пневмонії. Дун Цзяньхуа піддався критиці і звинуваченням в помилках у подоланні азіатської фінансової кризи 1997 року і неприйняття належних заходів у боротьбі з атиповою пневмонією. У березні 2005 року на прохання китайського керівництва Дун Цзяньхуа пішов у відставку.

Відразу після відставки Дуна Цзяньхуа це місце зайняв його заступник Дональд Цанг. 25 березня 2007 року Дональд Цанг був переобраний на другий термін. 2009 року в Гонконзі пройшли п'яті Східноазійські ігри, у яких взяли участь дев'ять національних команд.
Дунь Цзяньхуа
Дональд Цанг

Гонконг має одну з найчистіших капіталістичних економічних систем у світі. Економіка території ґрунтується на вільному ринку, низькому оподаткуванні і невтручанні держави у економіку. Це важливий центр міжнародних фінансів і торгівлі, а рівень концентрації штаб-квартир є найвищим в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. За показниками валового внутрішнього продукту на душу населення і валового міського продукту Гонконг — найбагатіше місто в КНР. Розрахований за паритетом купівельної спроможності ВВП на душу населення Гонконгу перевищує показники навіть чотирьох провідних країн світу — Великобританії, Франції, Німеччини, а також Японії.

Продовжуючи політику британської адміністрації, уряд Гонконгу віддає пріоритет в управлінні економікою вільному ринку і приватному сектору. Гонконг часто наводять як зразковий приклад капіталізму невтручання, втіленого на практиці. З моменту появи індексу економічної свободи в 1995 році Гонконг щорічно займає в ньому перше місце впродовж 13 років. Він також посідає перше місце в доповіді «Економічна свобода у світі»

Гонконг володіє малою кількістю придатної для обробітку землі і мізерними природними ресурсами, тому змушений імпортувати більшу частину продуктів харчування і сировини. Сфера послуг дає понад 90% валового внутрішнього продукту Гонконгу. Після Другої світової війни та індустріалізації Гонконгу домінуючим сектором господарства була промисловість. Завдяки бурхливому економічному зростанню та швидкої індустріалізації Гонконг увійшов до четвірки «азійських тигрів», поряд з Сингапуром, Південною Кореєю і Тайванем.

Місто-фортеця Коулун