Презентація на тему «Франція» (варіант 18)

Возної Марти
Франція після Другої світової війни

Після закінчення Другої світової війни Франція втратила становище великої держави . На тлі економічногозанепаду країна потрапила в залежність відфінансової політики США . Після війни розпалася і французька колоніальна система .Літом 1944 р. у Франції було створено Тимчасовий уряд, який очолив Шарль де Голль. Воно почало підготовку до виборів Законодавчого зібрання. У країні був встановлений демократичний лад . До суду були залучені люди , які співпрацювализ гітлерівцями. В економіці країнибули націоналізовані ряд галузейпромисловості .
Шарль де Голль

У післявоєнній Франції розстановку політичних сил визначали Французька комуністична партія (ФКП), Соціалістична партія ,Католицькапартія і Народно-республіканський рух. У жовтні 1945 відбулися вибори доУстановчих зборів, перемогуна яких здобули ліві сили, які активно Брати участь в русі опору.На чолі сформованогоуряду став Шарль де  Голль. У 1946 р. була прийнята нова Конституція, яка знаменувала собою встановлення у Франції Четвертої республіки.
Французи зустрічають Шарля де Голля

Згідно з конституцією французька колоніальна імперія перетворилася у Французький Союз, до якого включалися і держави,котрі стали вже на шлях незалежності. Серед них були В'єтнам, Камбоджа, Лаос. Але комуністичнийуряд В'єтнаму відмовивсявизнати це рішення, що призвело до війни Франції проти Демократичної Республіки В'єтнам (1946-1954 рр).
Індокитай

Восени 1954 почалася друга колоніальна війна ,вже в Алжирі . У 1956 Франція змушена була визнати незалежність Марокко і Тунісу . Прихильники збереження французької колоніальної імперії нехотіли втратити ще й Алжир . Щоб не допустити цього , вони підняли в 1958 заколот проти уряду. Країна опинилася в стані глибокої політичної і моральної кризи . 1 червня 1958 національнізбори надали Шарлю де Голлю надзвичайні повноваження і доручили розробити нову конституцію. Так з поверненням до владиде Голля в країні впала Четверта республіка.
Договір про незалежність Алжиру
Розпад колоніальної системи

Основні сили країни бачили в Шарлі де Голлі сильну особистість . У 1958 р. де Голль став прем'єром і провів через референдум Конституцію , котра перетворювала Францію в президентську республіку. Подальший період увійшов в історію Франції під назвою П'ятої республіки. У 1960р. Шарль де Голль надав незалежність всім колоніям , крім Алжиру, який став незалежним в 1962 р. Праві двічі намагались організувати на нього замах, але зазнали невдачі. У 1966 р. Франція вийшла з військової організації НАТО. На тлі зменшення залежності Франції від США поліпшувалися її відносини з СРСР.
Внутрішня і зовнішня політика
Шарля де Голля

Франція зробила помітні успіхи і в області економіки. З ростом приватного сектора в економіці збільшувалися і капіталовкладення у виробництво. Уряд підтримував розвиток новітніх галузей господарства та реконструкцію старих. Все це призвело до зрушень у структурі населення країни: зменшилася питома вага населення, зайнятого у сільському господарстві, і збільшилася частина населення, занятого у невиробничій сфері. На виробництві зріс прошарок робітників високої кваліфікації.
Але поступово в країні почало наростати невдоволення авторитарним стилем керівництва, характерним для Ш. Де Голля.

Потужні виступи студентів пройшли по всій Франції. Безробіття серед молоді, авторитарні порядки в студентських містечках призвели до соціального вибуху. На початку травня 1968 була розігнана студентська демонстрація. У відповідь студенти зайняли Латинський квартал Парижу. Їхній лідер, Кон-Бендіт закликав до рішучої боротьби з капіталістичною системою.
Кон-Бендіт

Жорстокість поліції збільшила ряди руху. У Франції почався загальний страйк, що проходив під соціалістичними гаслами. Студенти зайняли Сорбонну, театр Одеон і впровадили систему самоуправління, вбачаючи в ній основу майбутнього справедливого суспільства.Генерал де Голль втратив контроль над країною. З'явилися людські жертви.

Тоді профспілки і уряд підписали угоду, яка покращує економічне становище робітників. У ній нічого не говорилося про соціальні реформи і робочі продовжили страйк. Де Голль вилетів до Німеччини і домовився з французькими генералами про підтримку. Він оголосив про комуністичну загрозу і розпустив парламент . Опозиція побоюючись громадянської війни вирішила припинити виступи .У 1969 р. з ініціативи де Голля було проведено референдум , на який було винесено питання про реформу системи самоврядування в країні.Більше половини учасників референдуму не підтримали де Голля і він пішов у відставку.
Антиурядовадемонстрація в Парижі

Після виходу у відставку де Голля президентом був обраний менш владний Жорж Помпіду. Після його смерті в 1974 р. президентом став лідер незалежних республіканців Валері Жискар д'Естен .З середини 70 -х рр. . Франція вступила в смугу економічних і політичних труднощів , які були пов'язані з мировою економічною кризою. Уряд почав проводити політику «жорсткої економї». Це зустріло опір з боку населення і призвело до падіння популярності незалежних республіканців та їх програшу на президентських і парламентських виборах в 1981 р.

У 1981 р. на президентських і парламентських виборах перемогу здобули ліві сили. Президентом став лідер соціалістів Франсуа Міттеран. Проведена новим урядом політика, спрямована на розширення держсектора в економіці і підвищення соціальних витрат, призвела до погіршення положення в економіці. Політична ситуація на рубежі 80-90-х рр. характеризувалася нестійкістю, але поступово виявлялося зростання впливу правих партій. Вплив лівих партій падав.
Франсуа Міттеран

У 1993 р. на парламентських виборах, а потім в 1995 р. і на президентських виборах перемогу здобули праві партії. Президентом став Жак Ширак. Він проводив політику, спрямовану на звільнення французької економіки і суспільства в цілому від засилля держави. У 1995 р. були проведені випробування ядерної зброї. У 1996 р. Франція повернулась у військову організацію НАТО.
Жак Ширак

Отже, впродовж кількох останніх трьох–чотирьох століть Франція
була,-і досі залишається одна з головних держав Європи та світу.
Місце Франції у світі визначається не тільки її економічними, військовими
та політичними можливостями, а й багатьма іншими чинниками
які досі залишають її на високому рівні розвитку.