Презентація на тему «Франція» (варіант 27)

ФРАНЦІЯ

Визначні місця Франції

Ейфелева Вежа

Тріумфальна арка

Нотр-Дам-де-Парі

Палац Версаль

Музей Лувр

Художня культура Франції
Культура відіграла значну роль у розвитку європейського мистецтва. Вона подарувала світові такі відомі види мистецтва, як балет і кіно, французькі живописці започаткували провідний стиль образотворчого мистецтва кінця XIX ст. імпресіонізм, що розпочав нову еру в художній культурі країн Європи. До надбань французького народу належить також збагачення циркового мистецтва новими жанрами та поява видатних шансоньє, яких шанують по всьому світу.

Як окремий вид сценічного мистецтва балет виник у Франції в XVII ст.
Франція — батьківщина класичного балету

Правила виконання балетних танців уперше сформулював балетмейстер П'єр Бошан, який 1661 р. очолював французьку Академію танцю . Він склав канони благородної манери танцю, в основу якої поклав принцип виворітності ніг, а всі рухи танцівника розділив на групи: присідання, стрибки, здатність зависати у стрибку, обертання, положення корпуса.
Одним із засновників сценічного танцю був Луї Дюпре. Він першим об'єднав у танці граційність рухів зі складною технікою виконання.

Марі Камарго першою з балерин почала застосовувати стрибки, на які раніше були спроможні тільки чоловіки, а перші балетні лібрето з'явились у другій половині XVIII ст.
Карло Блазіс поділив сценічний танець на класичний (академічний) і характерний (побутовий, народний), виділивши в них типи сольної, ансамблевої та масової партій.

Першим романтичним балетмейстером визнано Філіппа Тальоні, який поставив балети «Сильфіда» і «Діва Дунаю».
Зірка балету Марія Тальоні, започаткувала новий вид жіночого танцю — на пальцях. Саме їй належить перше виконання балетної партії на пуантах у постановці «Зефір і Флора». Вершиною романтичного балету стала вистава «Жизель» на музику А. Адана. У ній досягнуто єдність музики, пантоміми й танцю. Вважається, що короткий період романтизму став найкращим в історії європейського балету.

Імпресіонізм — нове бачення світу
Імпресіонізм як художній напрям сформувався у Франції в кінці XIX ст.
Визначальною рисою напряму було зображення не самої реальності, а враження від неї. Імпресіоністи орієнтувалися на почуття, а не на розум, ставлячи перед собою завдання зафіксувати окремі моменти життя.

Основоположником імпресіонізму є французький художник XIX ст. Едуар Мане. Широкий мазок, великі живописні плями, тонке відчуття кольору та узагальнена характеристика образів — усе це є характерним для митця.

«Сніданок на траві»
«Бар у Фолі-Бержер»

Життєрадісне сприйняття світу, притаманне в цілому всьому імпресіонізму, особливо чітко виявилося у творчості Огюста Ренуара. Його приваблювали молоді свіжі обличчя, природні, невимушені пози. У створених ним портретах немає психологічної глибини, але напрочуд влучною є подібність з оригіналом. Одне зі значних полотен Ренуара — «Бал у Мулен де ла Галет».

«Бал у Мулен де ла Галет»

Ряд нових творчих завдань поставив перед собою живописець Едгар Дега. Він схилявся до напряму імпресіонізму, хоча його художні прийоми були іншими. У центрі творчості цього художника — зображення людини. Особливо поширеною темою у творчості Дега був балет. Його відомі «Блакитні танцівниці» ніби зіткані з повітря.

«Блакитні танцівниці»
«Абсент»

Французьке циркове мистецтво
Цирк сучасного типу вперше з'явився у Франції лише наприкінці XVIII ст.

Засновниками цирку були англійці — батько і син Астлеї, які збудували в передмісті Парижа круглу залу (цирк) для влаштування акробатичних вистав із трюками на конях.

Із середини XIX ст. відбулося розширення циркових жанрів. У 1859 р. французький спортсмен Ж. Леотар уперше продемонстрував повітряний політ, що пізніше став одним із най- романтичніших видів циркового мистецтва. Цей номер вимагав подальшої реконструкції циркової будівлі — спорудження сферичного купола, на колосниках якого поміщалися різноманітні вантажопідйомні механізми та інші технічні пристосування.

Францію визнано батьківщиною найпопулярнішого виду сучасного мистецтва — кінематографа.
Франція — батьківщина
мистецтва кіно

У 1895 р. у салоні паризького «Гран-кафе» відбувся перший показ «Синематографа братів Люм'єр». До уваги публіки була представлена стрічка:
«Прибуття потягу на вокзал Ля Сьота».

Французький кінематограф 1930—1940-х років був відзначений поетичним реалізмом. Після виходу на екрани фільму «Набережна туманів» актори
Ж. Габен і М. Морган
стали найвідомішою парою екрана.

Після виходу на екрани в 1956 р. фільму Р. Вадима
«І Бог створив жінку» найзнаменитішою зіркою французького кіно стала Б. Бардо.
Трохи пізніше загорілася на кінематографічному небосхилі зірка К. Деньов, яка зіграла головну роль у музичному фільмі Ж. Демі «Шербурзькі парасольки».

Серед зірок того часу, яких і донині обожнюють французи, можна також згадати
А. Делона, Ж. Маре.
1970-ті роки вивели на екрани акторів П. Рішара та Ж. Депардье, які й досі зберігають статус найбільших зірок французького екрана.

Сучасний французький кінематограф прославили фільми видатного режисера Люка Бессона «Блакитна безодня», «П'ятий елемент», «Леон-кілер». Вони принесли митцеві світову славу одного з найкращих кінорежисерів сучасності.

Жанр шансону походить від середньовічних французьких менестрелів. Значної популярності він набув наприкінці XIX — у першій половині XX ст., коли в європейській художній культурі виник новий різновид музичного театру — кабаре. Основою для розвитку шансону як самостійного вокального жанру стали міський романс і напрям французької жіночої «реалістичної пісні».
У середині XX ст. сформувалися два головні напрями оригінальної франкомовної пісні, що існують і понині.
Видатні шансоньє Франції

Перший напрям — жанр класичного шансону, де провідними є поетична складова пісні, глибина особистих почуттів, що зазвичай має автобіографічний характер. Як правило, у ролі виконавця виступає сам автор твору. Серед найвідоміших представників класичного французького шансону —
М. Шевальє, Ш. Азнавур, Ш. Трене, Е. Піаф.

Другий напрям — суто естрадна пісня, яку виконує шансоньє. Представники цього напряму також часто є виконавцями власних пісень .Проте в цих творах розважальне начало домінує над глибиною почуттів, хоча ліричність їм також властива. Всесвітньо відомими виконавцями французьких естрадних пісень є
І. Монтан, Дж. Дассен, М. Матьє, П. Каас.

Париж заслужено має титул найелегантнішої столиці світу і є центром світової моди. Монополію на звання «висока мода» має лише Франція, де існує Паризький синдикат високої моди, що входить до Федерації високої моди, прет-а-порте і творців моди. Висока мода в тому вигляді, у якому ми її знаємо, народилася в кінці XIX ст.
Париж — столиця світової моди

На початку XX ст. легендарна дизайнерка Коко Шанель змінила історію моди, створивши в 1926 р. маленьку чорну сукню з мусліну. Сукня була достатньо простою, з трикотажу, до середини коліна, без додаткового декору, з напівкруглим вирізом та довгими вузькими рукавами. Маючи одну маленьку чорну сукню, можна булостворити безліч нових образів лише за допомогою аксесуарів і щоразу виглядати погновому. Знаменитою є фраза Коко Шанель: «Маленька чорна сукня має бути в гардеробі кожної жінки».
Коко Шанель

Крістіан Діор — відомий французький кутюр'є. Знамениті акторки та моделі мріють стати «обличчям» новинок бренду «Christian Dior». Романтичність, легкість, яскравість — основні риси моделей кутюр'є. У середині XX ст. Діор презентував світу стиль «новий погляд», який передбачав спідницю-дзвіночок із підігнаним по талії силуетом та спідницю-олівець, які робили жінок витонченими й елегантними. Ці фасони досі залишаються актуальними, оскільки якнайкраще підкреслюють красу жіночої фігури.
Крістіан Діор

ДЯКУЮ
ЗА УВАГУ !!!