Презентація на тему «Внесок українських вчених у розвиток механіки»

Внесок українських вчених у розвиток механіки
Москвич Андрій, 31-М

Значний внесок у розвиток механіки зробили українські вчені О. М. Динник, Д. О. Граве, Г. М. Савін, А. Д. Коваленко, Микола Кільчевський та ін. Питання механіки розробляють в інститутах НАН України, на кафедрах ряду вузів країни.

Олекса́ндр Микола́йович Ди́нник 
Наукові праці присвячені теорії пружності, опору матеріалів, теорії стійкості, прикладній математиці. Працював у галузі дослідження гірничого тиску арок, шахтних підйомних канатів, стійкості стрижнів пластин, оболонок, стрижневих систем та інших елементів споруд, теорії коливань, теорії пружності анізотропного середовища. Розробив наближені методи розв'язання задачі теорії пружності. Створив наукову школу в галузі теорії пружності і був її керівником протягом 25 років.
Створив багато експериментальних баз і наукових лабораторій. Автор понад 200 наукових праць. Написав ряд підручників і довідників по теоретичній механіці, будівельній механіці, теорії пружності.

Основні твори:
«Удар і стиск пружних тіл.» — К., 1909;
«Крутіння. Теорія і додаток.» — М.-Л., 1938;
«Курс теоретичної механіки» в 3-х частинах, 1938—1950;
«Стійкість пружних систем.» — М.-Л., 1950.
Підготував понад 40 докторів наук.

Дмитро́ Олекса́ндрович Гра́ве
Діяльність Д. О. Граве у 20-ті роки загалом була спрямована на вивчення питань з механіки. У цей період Дмитро Олександрович здебільшого займається питанням реорганізації викладання теоретичної механіки. Він висуває теорію, згідно з якою всю механіку можна поділити на аналітичну і фізичну.
Вчений вважав, що ця галузь потребує кардинального перегляду принципів і питань дослідження, а тому висунув кілька її основних напрямів:
• класична гідродинаміка;
• теорія пружності;
• механічна теорія ефіру;
• теорія електрики Максвела;
• механіка Герца;
• теорія Ейнштейна;
• квантова механіка;
• механіка молекулярної будови речовин.
У 30-ті роки Д. О. Граве переважно займався питаннями перегляду основних принципів механіки. Він приділяє багато уваги алгебрі і теорії чисел, теорії диференційних рівнянь. Відомі такі його праці того часу, як "Опір рідини руху тіл", "Фізичні основи гідро- і аеродинаміки" та ін.
Був в основному математиком, але також працював і в галузі механіки, а основні його праці з алгебри, прикладної математики, механіки, кібернетики, астрономії.

Савін Гурій Миколайович
Гурій Савін автор понад 180 друкованих праць, головним чином з теорії пружності та з ділянки гірничих підйомних пристроїв. Серед них:
Давление системы абсолютно-жестких штампов на упругую анизотропную полуплоскость, «Сообщения грузинского филиала Академии наук СССР», 1940, т. 1, № 10;
Концентрация напряжений около отверстий, М.—Л., 1951;
Динамическая теория расчета шахтных подъемных канатов, Київ. 1949;
Смешанная задача для анизотропной полуплоскости, «Ученые записки Львовского университета», 1950, т. 5, вип. 2;
О динамических усилиях в шахтном подъемном канате при подъеме груза, «Украинский математический журнал», Київ. 1954, № 2;
Про основні рівняння динаміки шахтного підіймального каната (підіймання вантажу), «Прикладна механіка», Київ, 1955, вип. 1;
Курс теоретической механики, Київ. 1957 (у співавторстві).

Анатолій Дмитрович Коваленко
Основні дослідження відносяться до теорії пружності і термопружності стосовно до конструкцій нової техніки. Розробив термодинамічні підстави теорії термопружності. У теорії спеціальних функцій ввів і дослідив гіпергеометричні функції другого роду.
Отримав точні рішення низки задач про напружений стан круглих пластин та оболонок обертання змінної товщини, створив методи розрахунку елементів турбомашин, що найшли широке застосування на практиці.
Анатолій Коваленко — автор понад 120 наукових робіт, в тому числі 11 монографій, зокрема:
«Теорія розрахунку на міцність коліс турбомашин» (1950);
«Введення у термопружність» (1969);
«Термопружність пластин та оболонок» (1971).
Підготував сім докторів і 50 кандидатів наук.

Кільчевський Микола Олександрович
Кільчевський був одним з організаторів і керівників семінару з проблем загальної механіки, що відіграли значну роль у координації досліджень із загальної механіки в Україні й у підготовці наукових кадрів.
Кільчевський займався координаційною діяльністю:
як голова наукової ради з комплексної проблеми «Загальна механіка» при Відділенні математики, механіки й кібернетики АН УРСР;
як член Національного комітету СРСР з механіки СРСР;
як член Президії науково-методичної ради з теоретичної механіки при Міністерстві вищої й середньої освіти СРСР;
як член редколегії журналу «Прикладна механіка».
Входив до складу оргкомітетів всесоюзних конференцій з різних питань механіки твердих тіл, що деформуються, Всесоюзних з'їздів з механіки. Багато сил й енергії віддав вихованню наукових кадрів. Підготував 65 кандидатів наук.

Як ми бачимо, до розвитку механіки долучились і українські вчені, і нинішні наші науковці-фізики також досліджують цю галузь.

Дякую за увагу.