Презентація на тему «Вірусобіологія»

Віруси
Роботу виконали учениці III-Б курсу Слободяник Єлизавета та Бугайова Вероніка

Віруси (лат. «отрута») – облігатні внутрішньоклітинні паразити. Вони вражають всі групи живих організмів, так як живуть в клітинах рослин, тварин, людини і, навіть, бактерій (бактеріофаги). Відкриті у 1892 році російським ботаніком Дмитром Івановським, але тривалий час залишались недослідженими тому, що мали досить дрібні розміри – від 20 до 300 нм. Тільки поява електронного мікроскопу дозволила вивчити дані істоти.

Віруси мають настільки просту будову, що інколи їх взагалі не вважають живими організмами. Кожна вірусна частинка складається з невеликої кількості генетичного матеріалу (ДНК або РНК), заключеного в білкову оболонку (капсид). В складі ряду вірусів присутні вуглеводи та ліпіди. На відміну від усіх інших живих організмів віруси не мають клітинної будови. Повністю сформована інфекційна частинка називається віріоном.
Зліва: вірус тютюнової мозаїки (фотографія зроблена електронним мікроскопом із збільшенням у сто тисяч разів).
Зправа: схема будови віруса; червону нитку РНК обмежовують молекули білка.

Класифікація вірусів
РНК – вмісні
Симетрія капсидів у них
кубічна і спіральна.
До них належать:
вірус поліомієліту,
кліщового енцефаліту,
жовтої лихорадки,
грипу, сказу, кіру,
тютюнової мозаїки та
група вірусів, які
інфікують хребетних
тварин, комах і вищих рослин.
ДНК – вмісні
Симетрія капсидів у них
кубічна, спіральна,
складна та подвійна.
До них належать:
вірус віспи, герпесу,
аденовіруси,
пухлиностворюючі та бактеріофаги.

Вірус грипу (збільшення в 30 000 раз).

Вірус СНІДу – чуми XX ст.

Вірусижовтої лихорадки натуральної віспи

Характеристика вірусів
1. Хімічний склад представлений тільки органічними речовинами, а такі важливі неорганічні компоненти, як вода та мінеральні солі, відсутні.
2. Віруси не виробляють енергії, не вживають їжі.
3. Віруси не растуть і не мають обміну речовин.

Будова вірусних частинок. Залежно від структури та хімічного складу оболонки, віруси поділяються на прості та складні
Прості віруси.
Складаються лише з
білкових субодиниць,
які утворюють
упорядковані спіральні
або багатогранні
структури. Вони можуть
мати паличковидну,
нитчасту або
кулясту форми.
Складні віруси
Можуть бути
додатково вкритими
ліпопротеїдною
мембраною, та включає
також глікопротеїди.
До складу додаткових
оболонок можуть
входити і ферменти

Порівняльні розміри вірусів

Різноманітність вірусівпід мікроскопом
Вірус папіломи
Вірус сказу
Вірус гепатиту
Вірус в слині
Пташиний грип

Вірус СНІДу

Механізми проникнення вірусу
Проникнення вірусу в клітину хазяїна починається із взаємодії вірусної частинки з поверхнею клітини, на якій є особливі рецепторні ділянки. Оболонка вірусу має відповідні прикріплені білки, що “впізнають” ці ділянки.
Усередину клітини вірус проникає такими шляхами:
вірусні оболонки зливаються з клітинною мембраною (наприклад, вірус грипу);
шляхом піноцитозу;
через пошкоджені ділянки клітинної стінки.

Проникнення вірусів

БУДОВАБАКТЕРІОФАГА

Розмноження вірусів
відрізняється від размноження інших організмів. Воно відбувається тільки всередині клітини-хазяїна і включає
три етапи:
1. Вірусна нуклеїнова кислота размножується шляхом реплікації.
2. Синтезуються білки капсида.
3. Відбувається збірка віріона (формування вірусної частини).
Віруси відтворюються тільки всередині живої клітини, використовуючи її для синтезу своєї нуклеїнової кислоти і своїх білків. Попавши всередину клітини, вірус втрачає свою білкову оболонку, його нуклеїнова кислота звільняється і стає матрицею для синтезу білка оболонки вірусу з клітин хазяїна. При цьому ДНК хазяїна інактивується. Віруси передаються з клітини в клітину у вигляді інертних істот.

Переносники інфекції
кашель

Захисні реакції організму проти вірусних інфекцій
Захисні механізми, здатні протистояти вірусним інфекціям такі:
у відповідь на проникнення вірусів, в організмі людини і тварин виробляються антитіла білкової природи – імуноглобуліни. Вони блокують прикріпні білки вірусу і ті не здатні зв'язуватись з клітинною мембраною;
у відповідь на проникнення вірусу в клітину, можуть вироблятися захисні білки – інтерферони, що пригнічують розмноження вірусів;
клітинний імунітет – здатність певних видів лейкоцитів розпізнавати інфіковані вірусами клітини і знищувати їх;
організм, що переніс певну вірусну інфекцію, зберігає несприйнятність до її збудника.

Значення вірусів
Віруси є збудниками багатьох небезпечних хвороб людини, тварин та рослин. Вони передаються при безпосередньому фізичному контакті, повітряно-крапельним, статевим та іншими шляхами. А також можуть переноситися іншими організмами (переносниками): так, вірус сказу переноситься собаками, лисицями або летючими мишами.
Більше десяти груп вірусів патогенні для людини. Серед ДНК-вірусів це: вірус віспи, вірус герпесу, аденовіруси (захворювання дихальних шляхів та очей), паповавіруси (бородавки), гепаднавіруси (гепатит B).
Серед РНК-вірусів це: пикорнавіруси (гепатит A, полиіомієліт, ОРЗ), міксовіруси (грип, кір, свинка), арбовіруси (енцефаліт, жовта лихорадка)).
До вірусних захворювань належить і винайдений у 1981 р. вірус імунодефіциту людини, що викликає СНІД.

Вірусні хвороби людей Папіломи

Вірусні хвороби людей
Аденовірусна інфекція
Свинка
Кір
Гепатит
Бородавка

Вірусні хвороби людейПодіомієліт

Вірусні хвороби людиниГерпес

Вірус перетворив індонезійцяв людину - дерево