Презентація на тему «Вернадский Владимир Иванович» (варіант 2)

Володимир Іванович Вернадський
(12.03.1863 — 6.01.1945)
Український філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, космізму. Академік Петербурзької АН (з 1912), професор Московського університету. Один із засновників і перший президент Української Академії наук (з 1919). Засновник першої наукової бібліотеки в Україні (нині названої його ім'ям).

У 1917 році Володимира Вернадського запросили до Тимчасового уряду на посаду заступника міністра освіти. А вже після Жовтневого перевороту він змушений був залишити Петроград і переїхати в Україну, на Полтавщину.
Його ставлення до більшовизму було однозначне: «В більшовизмі є ідейна сторона, але вона настільки чужа свідомим силам, що врешті-решт сприймається ними як дика руйнівна сила…».
У Володимира Івановича була чудова бібліотека. Частина книг йому дісталася від батька, а ще більше зібрав він сам. І ось в роки громадянської війни та революції майже всі вони безслідно пропали. Чимало книг згинуло в Шишаках Полтавської губернії, де будинок Вернадського було пограбовано і спалено. Така ж доля спіткала й книги в будинку в селі Вернадівка Тамбовської губернії.

Такі непримиренні були його думки. Україні він бажав кращої долі.
Згодом, у листі до доньки вчений напише: «Я дивлюся на більшовицький рух як на велике нещастя. В їхньому середовищі нині відкривається рідкісний в історії обурливий вплив на життя. І великих злочинців і великих грішників. Убивці, злодії, грабіжники. Люди з цього оточення впливають на життя Росії і всього світу…»

З жовтня 1917 по березень 1921 року Володимир Іванович жив і працював тут, в Україні. І саме в цей період найяскравіше проявилася його подвижницька діяльність по створенню Української Академії наук. У листі до професора східних мов у Москві, Агатангела Кримського, Вернадський, запрошуючи вченого до організації Академії наук у Києві, зокрема пише: «…вважаю важливою цю установу і з точки зору українського відродження, і з точки зору загальнолюдської…»
А потім все життя він пишався своєю участю в організації УАН.
Ідея створення Української Академії найперше виникла серед членів Наукового Товариства імені Тараса Шевченка, заснованого у Львові в 1873 році. Вернадський відзначав, що «Товариство ім. Шевченка намагалось своєю діяльністю наблизитись до таких завдань, які виконує національна академія наук, і на деяких ділянках наукової праці воно з честю могло рівнятись до академій інших націй…» Але ідея потребувала чину.

8 липня 1917 року на засіданні Українського Наукового Товариства сформували Комісію для організації Академії наук. Але лише в травні наступного року, коли міністром освіти в уряді Скоропадського став відомий історик Микола Василенко, почалася робота. Василенко послідовно і наполегливо відстоював кандидатуру Вернадського на посаду керівника майбутньої Академії. Незабаром з Полтави до Києва приїхав і сам Вернадський. Обидва кинулись у вир організаційних клопотів.
«…Академія наук не просте товариство без інститутів, Академія наук є об'єднання державних наукових установ: бібліотека, архів, геологічні і географічні карти, національний музей, інститути для експериментальних та гуманітарних наук повинні бути забезпечені достатніми засобами…»
Ці думки Вернадський виклав у програмній промові «До заснування Української Академії в Києві» на першому засіданні новоствореної Комісії по виробленню законопроекту УАН 9 липня 1918 року.
М. Василенко

Не применшуючи ролі УНТ, історична справедливість вимагає визнати, що вирішальну роль у створенні Академії відіграли наукові сили, об'єднані Вернадським і Василенком. 114 листопада 1918 року було опубліковано Закон про заснування Української Академії наук у Києві. У першому її складі було всього 12 дійсних членів.
27 листопада 1918 року відбулося перше засідання вищого органу новоствореної академії. Президентом УАН було одностайно обрано Володимира Вернадського, віце-президентом — Дмитра Багалія, а неодмінним секретарем — Агатангела Кримського.
Довгий час правдива історія заснування Української Академії наук замовчувалася, її з'ява на теренах України відіграла важливу роль у згуртуванні та консолідації патріотичних сил української інтелігенції, сприяло розвиткові національної і культурної самосвідомості українського народу. Київ і Україна стали тоді могутнім центром вільної і безцензурної думки. Вийшло багато важливих і І цікавих книг. Згадаймо також, що Володимир Вернадський доклав багато зусиль до заснування наукової бібліотеки. Ця подія сталася 15 серпня 1918 року, коли гетьман Павло Скоропадський підписав закон про Національну бібліотеку та її фонд.
А. Кримський
Д. Багалій

Зробив Вернадський для науки надзвичайно багато, збагатив її глибокими гуманістичними ідеями. За його участі було створено у складі Академії наук Радянського Союзу Радієвий інститут, в якому він був директором з 1922 до 1939 року. Він заснував Комітет з історії знань, відділ живої речовини, очолював низку дослідних комісій при Академії наук.
Проте світова наукова громадськість шанувала Вернадського значно більше, ніж радянська влада: він був обраний професором Лондонської Школи слов'янських студій, членом Академії наук у Парижі, Чеської Академії наук і мистецтв, дійсним членом НТШ з 1903 року. На честь Вернадського мінерал названо вернадитом. У себе ж на батьківщині його було нагороджено лише орденом Трудового Червоного Прапора та премією з нагоди 80-ліття. Можновладці добре знали погляди вченого, опозиційні до більшовицької влади. Мирилися, бо надто вже великою постаттю в науці, вченим першої світової величини був Вернадський.

Помер Володимир Іванович б січня 1945 року. Похований у Москві, на Новодівичому кладовищі. Володимир Вернадський був і назавжди залишиться в історії людства геніальним ученим, не лише людиною Землі і Космосу, а й великим Сином українського народу. Людиною, чиє ім'я навічно вписане в історію Української Академії наук.

Джерела інформації:
http://uk.wikipedia.org
http://histpol.pl.ua
http://www.parafia.org.ua

Презентацію підготувала
учениця 10 класу
Бабін Вікторія
2013р.