Презентація на тему «Профілактика інфекційних захворювань» (варіант 5)
Профілактика інфекційних захворювань
Виконала:
Поняття про інфекційні захворювання.
Інфекція (infectio – зараження) – це сукупність біологічних процесів в макроорганізмі, що відбуваються при заглибленні в нього патогенних мікроорганізмів, незалежно від того, чи спричиняють ці збудники явне чи приховане захворювання, чи призводять до короткочасного носійства.
Класифікація
інфекційних захворювань:1. Кишкові інфекції.2. Інфекції дихальних шляхів.3. Кров'яні інфекції.4. Інфекції шкірних покривів.
Профілактика (prophylaktikos - запобіжний) - термін, що означає комплекс різного роду заходів, спрямованих на попередження будь-якого явища та / або усунення факторів ризику.
Найважливішою складовою частиною всіх профілактичних заходів є формування у населення медико-соціальної активності і установок на здоровий спосіб життя.
Інфекційні захворювання - не випадкові епізоди, а закономірні явища в історії людського суспільства, які розвиваються і змінюються разом з ним. На зміну одним інфекцій приходять інші, а з ними - нові проблеми їх профілактики.
Захворюваність багатьма інфекціями і інвазіями залишається дуже високою, а їх поширеність - глобальною. До цих пір в світі щорічно реєструється понад 1 млрд. випадків інфекційних хвороб шлунково-кишкового тракту і дихальних шляхів.
Наприклад, на грип в окремі роки хворіє до 20% населення тільки в країнах Європи та Америки. Ще 75 мільйонів чоловік переносять інші гострі респіраторні інфекції. Під час епідемій грип набуває характеру стихійного лиха, завдаючи країнам величезний економічний збиток.
Це свідчить про те, що на сучасному етапі подальше вдосконалення профілактики інфекційних хвороб зберігає актуальність. Відповідно до цього, метою було вивчення історії, дослідження механізму профілактики і суті профілактики.
Виділяють суспільну та індивідуальну профілактику. Індивідуальна профілактика передбачає дотримання правил особистої гігієни в побуті і на виробництві, громадська включає систему заходів з охорони здоров'я колективів.
При плануванні та проведенні профілактичних заходів теоретично і практично обгрунтованим є їх поділ на три групи: 1) заходи щодо джерела інфекції, спрямовані на його знешкодження (або усунення); 2) заходи щодо
механізму
передачі, що
проводяться
з метою розривання
шляхів передачі; 3) заходи щодо
підвищення
несприйнятливості
населення.
В даний час всі профілактичні заходи поділяються на три основні групи:
санітарно-гігієнічні,
дезінфекційні,
дезінсекційні.
1. При кишкових інфекціях з фекально-оральним механізмом зараження (черевний тиф, паратиф, дизентерія, холера) основними факторами передачі збудника служать їжа і вода, рідше - мухи, брудні руки, предмети побуту. Загальносанітарного є комунально-санітарні заходи, харчової, шкільний і промисловий санітарний нагляд, підвищення
промисловий санітарний нагляд, підвищення рівня і санітарно-гігієнічної культури населення. А також дезінфекція, яка проводиться у вогнищах інфекційних захворювань, а також у громадських місцях (вокзали, транспорт, гуртожитки, громадські туалети) незалежно від наявності інфекційної хвороби.
2. При інфекції дихальних шляхів (кір, краснуха, дифтерія, скарлатина, менінгококова інфекція, грип та ін.) Для припинення шляхів передачі збудника представляє великі труднощі. У механізмі передачі цих інфекцій по повітрю беруть участь бактеріальні аерозолі (краплинна і ядерна) і бактеріальна пил, тому попереджувальними заходами є санація повітряного середовища приміщень та застосування респіраторів. Дезінфекцію проводять лише при скарлатині й дифтерії.
Види профілактики
Залежно від стану здоров'я, наявності факторів ризику захворювання або вираженої патології можна розглянути три види профілактики.
Первинна профілактика
Первинна профілактика - система заходів попередження виникнення та впливу факторів ризику розвитку захворювань (вакцинація, раціональний режим праці і відпочинку, раціональне якісне харчування, фізична активність, охорона навколишнього середовища і т. д.). Ряд заходів первинної профілактики може здійснюватися в масштабах держави.
Вторинна профілактика
Вторинна профілактика - комплекс заходів, спрямованих на усунення виражених чинників ризику, які за певних умов (стрес, ослаблення імунітету, надмірні навантаження на будь-які інші функціональні системи організму) можуть призвести до виникнення, загострення і рецидиву захворювання. Найбільш ефективним методом вторинної профілактики є диспансеризація як комплексний метод раннього виявлення захворювань, динамічного спостереження, спрямованого лікування, раціонального послідовного оздоровлення.
Третинна профілактика
Деякі фахівці пропонують термін третинна профілактика як комплекс заходів, з реабілітації хворих, які втратили можливість повноцінної життєдіяльності. Третинна профілактика має на меті соціальну (формування впевненості у власній соціальної придатності), трудову (можливість відновлення трудових навичок), психологічну (відновлення поведінкової активності) і медичну (відновлення функцій органів і систем організму) реабілітацію.
Вакцинація
Вакцинація - введення антигенного матеріалу з метою викликати імунітет до хвороби, який допоможе запобігти зараження, чи послабить його наслідки. Антигенним матеріалом можуть служити: живі, але ослаблені штами мікробів; вбиті (інактивовані) мікроби; очищений матеріал, такий як білки мікроорганізмів; існують також синтетичні вакцини.
Всі вакцини підрозділяються на живі, хімічні й вбиті.
Живі вакцини готують з мікробів з ослабленою вірулентністю.
Хімічні вакцини містять специфічні антигенні компоненти, витягнуті з мікробних клітин різними
способами. Хімічні вакцини, що складаються з повних антигенів збудників черевного тифу і парафітов, застосовуються для специфічної профілактики тифо-паратифозних інфекцій
Убиті вакцини отримують
з культур мікроорганізмів, убитих нагріванням, дією формаліну або інших хімічних речовин. Убиті (нагріті) вакцини застосовуються проти кишкових інфекцій, кашлюку, висипного тифу, Ку-лихоманки, енцефалітів. Імунної та ефективність убитих вакцин - значно нижче, ніж живих. Вони створюють імунітет тривалістю від 6 до 12 міс. І для тривалої підтримки несприйнятливості організму до інфекції повинні вводитися повторно.
Широке застосування отримують Асоційовані вакцини, що складаються з декількох антігенові дозволяють вакцинувати одночасно проти кількох інфекцій. До них відносяться адсорбована коклюшно-дифтерійно-правцева (АКДС) вакцина, тифо-паратифозної-правцева вакцина.
Щеплення проводять у плановому порядку, незалежно від наявності тих чи інших інфекційних хвороб. Вони можуть бути загальними, і вибірковими, які робляться особам професійних груп. Дуже важливо встановлення протипоказань до проведення щеплень
Дякую за увагу!