Презентація на тему «Особливості органічного світу Кордільєр»
Особливості органічного світу Кордільєр
Хвойні ліси
Переходять з Тихоокеанського узбережжя, приблизно від 61° до 42° пн.ш. на нижні частини схилів Кордильєр. Ростуть на підзолистих ґрунтах. Характеризуються одноманіттям видового складу, але присутні багато ендеміків: сосна Банкса, американська модрина, Канадська модрина та ін.
На території Канади клени ростуть як на рівнинних територіях, так і в горах, де складають основу мішаних і широколистих лісів.
Паперова береза
Зустрічається на гірських схилах поряд с хвойними породами. Має дуже білу і дуже гладку кору(звідки й назва).
Для гірського підліску характерні чагарники, серед яких червона та чорна смородина і чорниці.
В наземному покриві переважають папороті та мохи
Тюльпанове дерево можна знайти на вологих навітряних схилах.
Гірські луки надзвичайно красиві навесні – щойно сходить сніг, вони вкриваються різнокольоровими крокусами
Влітку на зміну їм приходять дикі маки, люцерна та інше квітуюче різнотрав′я
Значна частина внутрішніх плоскогірь Кордильєр – це пустелі і напівпустелі, де поширено багато сукулентів, наприклад, агава.
Карібу – найпоширеніший вид оленів
Вилоріг добре пристосований до життя в горах, його ноги дуже швидкі і сильні, що часто рятує йому життя.
Бурий ведмідь – лісова смуга гір, досягає ваги до 750 кг, зиму проводить у неглибокій сплячці, живиться переважно безхребетними і рослинною їжою.
Вовк
Вага – 32-50, довжина тіла -120-150, живе 8-10 років. Розмножується раз на рік. Природних ворогів не має, гине від старості або від голоду.
Пума – один з найнебезпечніших гірських хижаків, може годинами гнати жертву до її повного виснаження. Нерідко потім здобич доводиться тягти кілька кілометрів вгору, де чекають ще не здатні полювати діти.
Рись канадська – надзвичайно обережний хижак, його забарвлення і надзвичайно тихі рухи – основна умова виживання.
Куниця-мартен
Це миле створіння насправді небезпечний хижак. Її основна здобич – дрібні птахи, найчастіше вівсянкові та гороб′їні.
Кажан
Крилатий нічний хижак – зовсім не рідкість у Кордильєрах. Схильні до містицизму індіанці ототожнюють його з вампіром.
Єнот-полоскун – єдиний вид сімейства, що впадає у сплячку, поширений у мішаних лісах.
Лемінгова миша
Подібна за зовнішністю та способом життя до лемінгів. Завдяки природному камуфляжу може спокійно насолоджуватися сонячним днем на вкритому лишайниками камені.
У мішаних і широколистих лісах багато гризунів, серед яких бурундуки – одні з найпоширеніших.
Білки – неодмінні жителі гірських лісів, основний харч – горішки та насіння.
Землерийкокріт зустрічається лише у гірських лісах Заходу США. А для канадських кленових та ясенових лісів характерні бурозубка-пігмей з особливого роду мікросорекс.
Слимак – харчується рослинами, зішкрібаючи її радулою – своєрідним язичком. Яйця відкладає в землю, у викопану ямку.
Жук Носоріг– особливо полюбляє дубові дерева, його личинка розвивається 5 років, тому популяція цього жука ніколи не стає численною.
Жук Олень – переважає на півдні лісової зони.
Дятел – населяє мішані ліси, рятує дерева від комах-шкідників.
Сова вухата – знищує багато гризунів, полюбляє жити серед хвойних дерев
Серед плазунів переважає гримуча змія, найпоширеніший вид – смугастий або страшний
Аніела пульхра (червона)
Мешканець пустель і напівпустель внутрішніх плоскогірь Кордильєр. Як і більшість плазунів цієї місцевості, вона отруйна.
Жаба-бик
Найбільша і найцікавіша з усіх жаб. Може запросто заковтнути мишу.
Література:1. Второв П.П., Дроздов Н.Н. Биогеография материков – М., Просвещение, 1974, 222 С.2. Жизнь животных, Т.1 Беспозвоночные, под ред. Л.А. Зинкевича – М. Просвещение, 1986.3. Коринська В.О., Щеньов В.А., Душина І.В. География материков и океанов – К., Радянська школа, 1974, 313 С. 4.Самарський Л. Зоологія хребетних – К. Вища школа,1976.