Презентація на тему «Натуральна віспа»

Виконала учениця 11 класу
Крохмальна Вікторія
Натуральна віспа

Віспа — одне з найдавніших захворювань. Опис віспи було знайдено в єгипетському папірусі Аменофіса I, складеному близько 4 тис. років до нашої ери.
В Російській імперії вакцинація була проведена після смерті від віспи 15-літнього імператора Петра II. Першими щепленими від віспи були Катерина II, Великий князь Павло Петрович, Велика княгиня Марія Федорівна, а через кілька днів і онуки Катерини — Олександр і Костянтин Павловичі. Звичайному селянському хлопчині Олександру Маркову, від якого була щеплена віспою Катерина II, було даровано дворянство, прізвище Оспєнний і герб.
В кінці XVIII століття англійський лікар Едвард Дженнер винайшов безпечне щеплення від віспи на основі вірусу коров'ячої віспи, яка потім була щеплена в Європі масово.
Історія виникнення

Дівчинка з Бангладешу, хвора натуральною віспою (1973 р.). Про повне знищення віспи у Бангладеші було оголошено у грудні 1977 р., коли ВООЗ офіційно підтвердила цей факт.

Збудник віспи відноситься до вірусів родини Poxviridae, підродини Chordopoxviridae, роду Orthopoxvirus; містить ДНК, має розміри 200–350 нм, розмножується у цитоплазмі з утворенням включень. Вірус натуральної віспи має антигенну споріденість із еритроцитами групи А крові людини, що зумовлює слабкий імунітет, високу захворюваність та смертність. Він стійкий до впливу зовнішнього середовища, особливо до висушування та низьких температур. Він може тривалий час, упродовж місяців, зберігатися у кірочках, взятих з оспин на шкірі хворих, у замороженому та ліофілізованому стані залишається життєздатним декілька років.
Збудник захворювання

Віріони натуральної віспи (збільшено у 370000 разів)

При поширеній формі початок хвороби завжди гострий — з остудою, болем у ділянці крижів, швидким підвищенням температури тіла до 40-40,5 °C.
Згодом температура знижується до норми або до 37,2 °C. За цей період встигають утворитися справжній віспяний висип. Через 1-2 дні на верхівці кожної папули утворюється пухирець (везікула), наповнений мутною рідиною. Через 1-2 дні вміст пухирців нагноюється, мутнішає, виникають гнійні пустули, при цьому температура збільшується до 40-41 °C.
Стан хворого стає нестерпним, його непокоїть свербіж шкіри, він втрачає апетит, страждає від безсоння.Тяжке ураження серцево-судинної системи може призвести до летального кінця.
При геморагічній формі хвороби («чорна віспа») порожнини пухирців та пустул містять домішки крові, яка змінює свій колір до чорного.
Варілоїд — легка форма віспи в людей, в яких є частковий імунітет, набутий внаслідок щеплень, характеризується невеликим висипом, що розташовується тільки на чолі, шиї, між пальцями рук та ніг; елементи висипу досягають неповного розвитку. Хвороба закінчується повним одужанням.
Ознаки хвороби

При поширеній формі початок хвороби завжди гострий — з остудою, болем у ділянці крижів, швидким підвищенням температури тіла до 40-40,5 °C.
Згодом температура знижується до норми або до 37,2 °C. За цей період встигають утворитися справжній віспяний висип. Через 1-2 дні на верхівці кожної папули утворюється пухирець (везікула), наповнений мутною рідиною. Через 1-2 дні вміст пухирців нагноюється, мутнішає, виникають гнійні пустули, при цьому температура збільшується до 40-41 °C.
Стан хворого стає нестерпним, його непокоїть свербіж шкіри, він втрачає апетит, страждає від безсоння.Тяжке ураження серцево-судинної системи може призвести до летального кінця.
При геморагічній формі хвороби («чорна віспа») порожнини пухирців та пустул містять домішки крові, яка змінює свій колір до чорного.
Варілоїд — легка форма віспи в людей, в яких є частковий імунітет, набутий внаслідок щеплень, характеризується невеликим висипом, що розташовується тільки на чолі, шиї, між пальцями рук та ніг; елементи висипу досягають неповного розвитку. Хвороба закінчується повним одужанням.
Ознаки хвороби

Роль джерела інфекції грають хворі, які у перші дні захворювання виділяють збудника у зовнішнє середовище з частинками слизу з носоглотки (повітряно-краплинний шлях передачі інфекції), а пізніше — при відпаданні кірочок, що містять вірус, зі шкіри та слизових оболонок (контактним шляхом).
Причини захворювання

Лікування натуральної віспи полягає в призначенні противірусних препаратів (метісазон), введення імуноглобулінів. Шкіру, уражену висипом, обробляють антисептиними засобами. Додатково (зважаючи на гнійний характер інфекції) призначається антибіотикотерапія. Симптоматична терапія полягає в активній дезінтоксикації за допомогою внутрішньовенної інфузії розчинів глюкози, гемодез. Іноді в терапію включають глюкокортикоїди.
Необхідні комплексна вітамінотерапія, анальгетики, снодійні.
Лікування

Усі хворі підлягають госпіталізації та суворій ізоляції. Необхідне суворе дотримання гігієнічних вимог до натільної та постільної білизни. З моменту утворення пустул їх тушують 2 % розчином перманганату калія на ватному тампоні. Шкіру повік протирають 1 % розчином борної кислоти, в очі закрапують сульфацил-натрій. Слизову оболонку ротової порожнини та язик протирають 3 % розчином боракс-гліцерину.
Перша допомога

Усі хворі підлягають госпіталізації та суворій ізоляції. Необхідне суворе дотримання гігієнічних вимог до натільної та постільної білизни. З моменту утворення пустул їх тушують 2 % розчином перманганату калія на ватному тампоні. Шкіру повік протирають 1 % розчином борної кислоти, в очі закрапують сульфацил-натрій. Слизову оболонку ротової порожнини та язик протирають 3 % розчином боракс-гліцерину.
Перша допомога

Госпіталізація хворих, проведення карантинних заходів. Персонал, що наглядає за хворими, повинен носити марлеві пов'язки, подвійні халати, гумові хірургічні рукавички. При появі випадку захворювання у вогнищі встановлюється карантин на 17 днів, за людьми, що контактували з хворим, встановлюють медичне спостереження з розміщенням їх у обсерваторі.
Профілактика