Презентація на тему «Інфекційні захворювання» (варіант 7)

Інфекційні захворювання.
Їх профілактика і заходи боротьби з ними

Інфекційні хвороби - групазахворювань,які
спричиняються патогенними мікроорганізмами і можуть передаватися від хворої людини (тварини) до здорової, набуваючи масового поширення.
За надзвичайно швидкого поширення та затяжного перебігу, їх називали пошестями, а через високу смертність - морами.
За останні 5 років в Україні щороку реєструвалось від 4,5 до 10,5 млн. інфекційних захворювань.

Інфекційні хвороби - групазахворювань,які
спричиняються патогенними мікроорганізмами і можуть передаватися від хворої людини (тварини) до здорової, набуваючи масового поширення.
За надзвичайно швидкого поширення та затяжного перебігу, їх називали пошестями, а через високу смертність - морами.
За останні 5 років в Україні щороку реєструвалось від 4,5 до 10,5 млн. інфекційних захворювань.

По механізму передачі і локалізації мікроорганізму в організмі людини інфекційні хвороби умовно поділяються на 4 групи:

Інфекційні хвороби дихальних шляхів (передаються повітряно-крапельним шляхом)
грип
туберкульоз
кір
краснуха
коклюш
натуральна та вітряна віспа
ангіна
дифтерія
скарлатина
ГРВІ
паротит, і інші

Кров'яні інфекційні хвороби(виникають внаслідок попадання збудника безпосередньо в кров)
малярія
чума
СНІД
енцефаліти
вірусний гепатит B, C, D і інші

Кишкові інфекційні хвороби(передаються через шлунково-кишковий тракт)
дизентерія
ентероколіти
холера
вірусний гепатит А
сальмонельоз
гельмінтоз
ботулізм
черевний тиф і інші

Інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом
СНІД
гепатит В
сифіліс
гонорея
статевий герпес
хламідіоз
мікоплазмоз

Інфекційні хвороби
дихальних шляхів

Грип – це найбільш розповсюджене на земній кулі епідемічне захворювання, яке охоплює десятки мільйонів людей щорічно.
Передається повітряно-крапельним шляхом (при одному чханні виділяється біля 85 млн. часток грипозних вірусів, які розповсюджуються від хворого на 3-4 м)
Збудники захворювання на грип - віруси А, рідше В і С – дуже мінливі, поява нових штамів обумовлює періодичний розвиток епідемій та пандемій.
Кожного року грип забирає мільйони людських життів:
у 1918-1920 рр. небезпечна пандемія викликала захворювання 1,5 млрд. чоловік, з яких більше 20 млн. померло
у 1957-58 рр. захворіло біля 2 млрд. чоловік.

Вірус грипу небезпечний тим, що пошкоджує захисні механізми організму, викликає ускладнення, сприяє загостренню хронічних процесів.
Досить частими ускладненнями (особливо у дітей) можуть бути:
пневмонія
набряк легень
отит
гайморит
нефрит
міокардит
менінгіт
пригнічення психічної діяльності
можуть виникати некротичні ділянки в печінці та нирках

Стійкість вірусу грипу:
не гине:
при мінусових температурах
не втрачає життєздатності роками;
у повітрі зберігається до 6 годин;
на вовняному і хутряному одязі може жити до 30 діб;
в кімнатному пилу зберігається до 5 тижнів
гине:
під впливом ультрафіолетових чи сонячних променів (через кілька хвилин);
при температурі +50+60 С;
чутливі до дезінфікуючих препаратів (хлораміну, хлорного вапна, перекису водню, йодних сполук

Захворювання на грип починається раптово.
Клінічні ознаки: лихоманка; підвищення температури до 38-40 С; загальна інтоксикація; інтенсивний головний біль в лобній ділянці; біль в очах при їх рухах; сльозотеча; підвищена чутливість до світла; біль у м'язах та м'язова слабкість; запаморочення; пітливість; подразнення та біль у горлі; кашель; сухість у роті; погіршення нюху; відсутність апетиту; поганий сон; дратливість; можливі носові кровотечі, задишка, біль у серці, судоми.
Хворий є заразним протягом перших 7 днів хвороби.

Лікування хворих грипом з типовим перебігом проводять у домашніх умовах, а хворих з тяжким станом – в стаціонарах. Незалежно від складності захворювання хворі повинні дотримуватися постільного режиму, а також бути ізольованими від оточуючих. Під час лікування хворого в першу чергу застосовують препарати, що діють на збудника (бажано приймати їх в перші 2 доби) – вакцини, лікувальні сироватки, гамма-глобулін, інтерферон, антигрипін тощо.
Антимікробне лікування призначають для попередження ускладнень.

Лікування хворих грипом з типовим перебігом проводять у домашніх умовах, а хворих з тяжким станом – в стаціонарах. Незалежно від складності захворювання хворі повинні дотримуватися постільного режиму, а також бути ізольованими від оточуючих. Під час лікування хворого в першу чергу застосовують препарати, що діють на збудника (бажано приймати їх в перші 2 доби) – вакцини, лікувальні сироватки, гамма-глобулін, інтерферон, антигрипін тощо.
Антимікробне лікування призначають для попередження ускладнень.

варто не забувати:
нормальний спосіб життя,
харчування вітамінізованою їжею (овочі, фрукти, ягоди, соки, компоти, квашена капуста, огірки цибуля, часник ), перебування на свіжому повітрі, легка ранкова гімнастика в провітреній кімнаті –
різко збільшують шанси кожного з нас не захворіти на грип або звести до мінімуму його шкідливий вплив.

Туберкульоз (від латинського tuberculum - горбик) - інфекційне захворювання, що викликає запальний процес, який супроводжується утворенням дрібних горбиків (переважно в легенях)
Збудником туберкульозу є мікобактерія туберкульозу – (бацили Коха)

Мікобактерії можуть вражати практично весь організм, але на 95% страждають легені.
Інфекція поширюється повітряно-крапельним шляхом(повітряно-пиловим, контактно-побутовим, харчовим)
Носієм мікобактерій є хвора людина (тварина)

Підступність хвороби полягає в тому, що на початку вона не має чітко окреслених симптомів. І коли людина зверне увагу на малопомітну втрату маси тіла, втомлюваність, пітливість, хронічний кашель - може бути вже пізно.
За останні 10 років кількість захворювань на туберкульоз збільшилася в 2 рази
від туберкульозу щороку помирає близько 300 осіб, понад 15 тисяч хворих перебуває на обліку (3 тис. - з активною формою, з них тільки за 2006 р. вперше встановлено діагноз у 275 осіб віком від 15 до 34 років, у 18 осіб – 15-17 років)
Шляхи зараження: контакт з хворим на відкриту форму туберкульозу (в 1 краплі слини хворого міститься понад 3 млн. мікобактерій, за рік він може заразити 10-20 осіб), його речами, хворими тваринами, вживання некип'яченого молока.

Групи ризику (майже всі):
люди із зниженим імунітетом;
діти;
люди похилого віку;
медичні працівники;
люди, які палять, вживають алкоголь;
мігранти;
наркомани;
ВІЛ-інфіковані;
серед в'язнів захворюваність в 50-60 разів вища, ніж у людей на волі

Мікобактерії дуже стійкі в навколишньому середовищі:
не гинуть:
під дією спирту, кислоти, лугу;
у молочних продуктах живуть до 300 діб;
в пилу до 3-4 місяців;
при температурі -23 С в ґрунті і сирих приміщеннях зберігають життєздатність протягом 7 років;
витримують охолодження до -200 С і нагрівання до +85 С
збудник гине:
під дією сонячних променів (протягом 2-6 годин);
нагріванні до 70 С (протягом 30 хв.);
кип'ятінні (5 хв.);
від дезінфікуючих розчинів

ДИФТЕРІЯ– гостра інфекційна хвороба, що спричиняється дифтерійною паличкою.
Джерелом збудника є хворий на дифтерію.
Збудник передається переважно крапельним шляхом, який веде до розвитку дифтерії ротоглотки. Зрідка факторами передачі є забруднені руки, побутові речі, білизна.
Оскільки проводиться планова імунізація дітей дошкільного віку, хворіють переважно дорослі (80%), які не щеплені проти дифтерії.
Основу профілактики дифтерії складає активна імунізація, яку проводять у плановому порядку всім дітям і далі дорослим через кожні 10 років.

ДИФТЕРІЯ– гостра інфекційна хвороба, що спричиняється дифтерійною паличкою.
Джерелом збудника є хворий на дифтерію.
Збудник передається переважно крапельним шляхом, який веде до розвитку дифтерії ротоглотки. Зрідка факторами передачі є забруднені руки, побутові речі, білизна.
Оскільки проводиться планова імунізація дітей дошкільного віку, хворіють переважно дорослі (80%), які не щеплені проти дифтерії.
Основу профілактики дифтерії складає активна імунізація, яку проводять у плановому порядку всім дітям і далі дорослим через кожні 10 років.

Кишкові інфекційні хвороби

Кишкові інфекційні хвороби

Сальмонельоз – гостра кишкова інфекційна хвороба, що спричиняється бактеріями з роду Сальмонела і проявляється переважно явищами гастроентериту, інтоксикації та зневоднення.
Збудниками сальмонельозу є кишкові бактерії.
Сальмонели досить стійкі до дії фізичних і хімічних факторів довкілля.
Вони можуть зберігати життєздатність:
у воді до 3 місяців
у кормах тварин - до 1,5 року
у м‘ясі та яйцях – до 7 місяців
у заморожених продуктах – до 2 років
Джерелом збудника є: велика рогата худоба, свині, свійська водоплавна птиця, кури, Нерідко ними забруднюються яйця птахів. Тварини можуть виділяти збудника з сечею, калом, молоком, слиною, носовим слизом.

Механізм передачі збудника фекально-оральний.
Зараження відбувається елементарним, водним і побутовими шляхами. Механічно переносити сальмонели можуть мухи, таргани. У 96-98 % випадів інфікування пов‘язане зі споживанням забрудненої їжі. У харчових продуктах, особливо в напівфабрикатах, сальмонели не лише зберігаються, але й швидко розмножується. Катарально-побутове зараження відзначається переважно серед дітей раннього віку, осіб похилого і старечого віку. Епідеміологічними особливостями сальмонельозу є раптовість, масовість захворювань і літня сезонність.
Для розвитку хвороби необхідно, щоб в організм проникли живі сальмонели та їх токсини. Частина токсинів всмоктується в кров, спричиняючи інтоксикацію організму. Під впливом токсинів підвищується проникність слизової оболонки кишок, внаслідок чого в їх просвіт надходить велика кількість рідини і солей, які виводяться з організму під час блювання й проносу. Порушується водно-електролітний баланс і кислотно-лужна рівновага, розвивається зневоднення.
В епідемічному осередку виявляють і знешкоджують джерело збудника, бактеріологічно досліджують харчові продукти, обстежують осіб, які їх приготували чи споживали. Після госпіталізації хворого роблять заключну дезінфекцію, за осередком спостерігають протягом тижня.

Ботулізм – гостра кишкова інфекційна хвороба, що спричиняється ботулотоксином, характеризується тяжким ураженням нервової системи, порушенням зору, ковтання, моторики кишок.
Основним резервуаром збудника є травоїдні тварини. Потрапляючи в довкілля з випорожненням тварин, вегетативні форми перетворюються в спори, які в ґрунті не витрачають життєздатності роками. Разом з частинками ґрунту спори можуть потрапити на продукти харчування.
За сприятливих умов (без доступу повітря при достатній температурі) спори проростають у вегетативні форми, які продукують ботулотоксин. Захворювання найчастіше пов'яне з вживанням продуктів домашнього консервування (гриби, м'ясо, риба, салати, овочі). Зрідка ботулізм виникає після споживання забрудненої спорами ковбаси чи шинки.

Продукти, що містять ботулотоксин, частіше нічим не відрізняються від незабруднених за виглядом, запахом і смаком. Дуже рідко ботулізм має ранові походження.
Ботулотоксин з їжею потрапляє у шлунок і кишечник, де не руйнується травними ферментами. Всмоктавшись у кров, він уражає нервову систему, зокрема рухові нейрони спинного мозку, виникають паралічі різних м'язів, розлади ковтання і дихання, нерідко приводять до пневмонії, смерті. Хворий на ботулізм не становить небезпеки щодо зараження інших людей. Захворювання починається, як правило, гостро. Біль в животі, нудота, блювання і пронос, головний біль, м'язова слабкість.
У ряді випадків хвороба одразу може починатись з дихальних розладів. Це найтяжчий варіант перебігу, оскільки раптово може настати зупинка дихання чи параліч серця і хворий помирає.

Необхідно неухильно дотримуватись санітарно-гігієнічних вимог щодо технології приготування консервованих продуктів. Їх стерилізують в автоклавах при температурі 120 С. Ознакою забруднення консервів може бути їх здуття і неприємний запах.
Однак не завжди консерви здуваються і продукти міняють смакові властивості. Продукти харчування, які не підлягають термічній обробці (ковбаса, шинка, сало, солена і копчена риба), зберігають у холодильних камерах.
Особам, які разом з хворим вживали підозрілий продукт, промивають шлунок 2% розчином натрію гідрокарбонату, із профілактичною метою вводять сироватки типів А, Б, Є. Усі підозрілі продукти вилучають і бактеріологічно досліджують.

ХОЛЕРА – особливо небезпечна гостра кишкова інфекція, що спричиняється холерним вібріоном
Холерний вібріон здатний зберігати життєздатність досить довго:
у воді та відкритих водоймах – декілька місяців,
добре розмножується в м‘ясі, молоці (не кислому),
тривалий час можуть перебувати в рибі, молюсках, креветках, крабах, планктоні
добре переносить низьку температуру й замерзання.
Холерний вібріон швидко гине:
під дією сонячного проміння
при висушуванні
у кислому середовищі
при нагріванні (при кип‘ятінні-відразу)
дуже чутливі до кислої реакції (розчин соляної чи сірчаної кислоти 1:10000 вбиває їх за декілька секунд)

Джерелом збудника є хвора людина. Хворі люди становлять найбільшу епідемічну небезпеку. Вони виділяють до 10-20 л випорожнень за добу, в 1 мл яких є 10 –10 високо вірулентних вібріонів.
Механізм передачі фекально-оральний.
Розрізняють водні, харчові та контактно-побутові спалахи холери.
Найчастіше зараження відбувається через воду відкритих водойм і рибні продукти (свіжі чи мало солені).
Факторами передачі збудника можуть бути інші харчові продукти: переважно молоко та молокопродукти, м‘ясо та кондитерські вироби, а також овочі і фрукти, які поливали забрудненою холерними вібріонами водою з відкритих водойм. Харчові спалахи часом пов‘язанні з проведенням святкових , ритуальних подій (весілля, ювілеї, поминки.) частіш в сільський місцевості. Певну роль у розповсюдженні холерних вібріонів відіграють мухи.

Сприйнятливість висока. Частіше хворіють особи, котрі недотримуються правил гігієни, діти, люди похилого віку. Захворюваність має сезонні коливання в ендемічних зонах пік припадає на березень-квітень, при заносних епідеміях на червень - вересень.
З давніх часів постійним осередком холери є Індія та Бангладеш звідки вона періодично розповсюджується в інші країни. За період з 1817 року по 1925 рік людство пережило 6 епідемій холери. У 1961 році розпочалась епідемія, яка вийшла з Індонезії і охопила багато країн. Крупні спалахи в Україні спостерігались у 1970 році і 1994-1995 рр. переважно в південних областях і Криму, де зберігається загроза нових спалахів.

Збудник проникає в організм з водою і їжею. Частина вібріонів гине в кислому середині шлунка, решта потрапляє в кишки де починає інтенсивно розмножуватися. Хвороба, як правило, розпочинається з проносу, блювання. Втрати рідини за час хвороби можуть бути надзвичайно великі – перевищувати масу тіла хворого. Розвивається дегідратацій них шок, що в разі ненадання допомоги закінчується смертю хворого.
Холера належить до карантинних інфекцій, на які поширюється дія Міжнародних медико-санітарних правил. Про кожний випадок холери і вібріононосійства негайно повідомляють в місцеву санепідемстанцію, управління охорони здоров‘я обласної адміністрації і Міністерства охорони здоров‘я.
Локалізація і ліквідація осередку холери здійснюється під керівництвом надзвичайної протиепідемічної комісії.
Специфічна профілактика холери в Україні не проводиться, оскільки запропоновані вакцини мають низьку ефективність.
Важливого значення надають таким санітарно-гігієнічним заходам як: вживання доброякісної води та їжі, санітарне очищення території, гігієнічний нагляд на підприємствах громадського харчування, торгівлі, у дитячих та лікувальних закладах.

Черевний тиф – гостра кишкова інфекційна хвороба, що спричиняється черевнотифозною паличкою.
Джерелом збудника є лише людина (хворий або здоровий бактеріоносій), яка виділяє збудника з калом і сечею, рідше – зі слиною. У матерів, які годують грудьми, збудника можна виявити в молоці.
Передача збудника відбувається за допомогою фекально-орального механізму – водним, харчовим і контактним (через забруднені руки) шляхами у розповсюджені черевнотифозних паличок певну роль відіграють мухи.
Сприйнятливість до інфекції висока. частіше хворіють люди від 15 до 30 років. Найвища захворюваність у літньо-осінні місяці. Зараження відбувається через рот, потрапивши в травний канал, сальмонели черевного тифу проникають у лімфатичні утворення тонкої кишки де розмножуються і викликають запалення. Далі вони потрапляють у кров. З плином крові мікроби заносяться в печінку, селезінку, нирки, кістковий мозок де розвивається в вогнищеві зараження.

На кожний випадок хвороби або виявленого бактеріоносійства подають термінові повідомлення в місцеву санепідемстанцію
З метою активного виявлення бактеріоносіїв обстежують усіх, хто влаштовується на роботу на харчові і прирівнювані до них підприємствах, а також контактних осіб з епідемічного осередку. Важливе значення профілактиці мають санітарно-гігієнічні заходи, спрямовані на покращення забезпечення населення доброякісною питною водою, очищення населених пунктів, знешкодження стічних вод, контроль за об'єктами громадського харчування і торгівлею харчовими продуктами, знищенням мух і тарганів, а також санітарно-освітня робота серед населення.

Вірусний гепатит -
це гостре інфекційне захворювання з переважним ураженням печінки.
В залежності від типу збудника
(віруси A, B, C, D, E, G, TT, SEN)
захворювання передається:
через інфіковані воду, продукти харчування, предмети побуту (гепатит А);
під час переливання крові, оперативних втручань (гепатит В, С, D);
статевим шляхом (гепатит В).

При появі таких симптомів як:
зниження апетиту
нудота (блювота)
відчуття важкості у правому підребер'ї
потемніння сечі
знебарвлення калу
підвищення температури тіла
пожовтіння склер очей
необхідно негайно звернутись до лікаря

Профілактичні заходи:
дотримання правил особистої гігієни,
дотримання санітарних умов при приготуванні та зберіганні страв,
суворе дотримання норм і правил водопостачання, знезараження стічних вод,
недопущення до донорства осіб із «групи ризику» - людей, що хворіли гепатитом, алкоголіків, наркоманів та інших,
профілактичні щеплення проти вірусного гепатиту (А і В)

Кров'яні інфекційні хвороби

Малярія – гостре інфекційне захворювання, що супроводжується періодичними нападами гарячки, прояв яких відповідає циклу розвитку збудника малярії
Збудник - малярійний плазмодій (переноситься самкою малярійного комара)
Клінічні ознаки: приступи гарячки, що виникають вранці (упродовж 1,5 год.)

ВІЛ-інфекція – інфекційне захворювання, що спричиняється вірусом, який руйнує імунну систему людини

Стадії ВІЛ-інфекції

ВІЛ/СНІД у світі:
понад 42 млн. ВІЛ-інфікованих
понад 23 млн. померло
ВІЛ/СНІД в Україні
зареєстровано понад 60 тис. ВІЛ-інфікованих
з них близько 6 тис. дітей
Найбільш інфікованих - віком 30-39 років

ВІЛ/СНІД у світі:
понад 42 млн. ВІЛ-інфікованих
понад 23 млн. померло
ВІЛ/СНІД в Україні
зареєстровано понад 60 тис. ВІЛ-інфікованих
з них близько 6 тис. дітей
Найбільш інфікованих - віком 30-39 років

П'ять фактів, які варто знати про ВІЛ - інфекцію:
ВІЛ - інфекція уражає імунну систему людини, що робить організм беззахисним перед іншими інфекціями;
ВІЛ - інфекція не передається побутовим шляхом: через рукостискання, сльози, слину, столові прибори, при користування туалетом, під час чхання або кашлю;
протягом трьох місяців після зараження ВІЛ - інфекцією неможливо отримати достовірний результат аналізу;
уражена ВІЛ - інфекцією людина стає активним джерелом розповсюдження хвороби майже негайно;
протягом латентного періоду (5-7 років) ВІЛ - інфікована людина не відчуває будь-яких проявів захворювання, зберігає працездатність, але не перестає бути джерелом інфекції для оточуючих.

Вірусний гепатит В
У світі нараховується більше, ніж 200 млн. носіїв вірусу В.
Джерелом інфекції є хвора людина або носій вірусу.
Групи ризику:
діти, народжені від матерів, що хворіли на гепатит В
медичні працівники хірургічних спеціальностей
стоматологи
маніпуляційні сестри
Найбільш високий ризик існує при переливанні крові, операціях, стоматологічних процедурах

Інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом
СНІД
гепатит В
сифіліс
гонорея
статевий герпес
хламідіоз
мікоплазмоз

слід пам'ятати, що:
дітям, людям за 60 років та особам із захворюванням серцево-судинної системи і легень рекомендується повністю відмовитися від контактів з домашніми чи іншими птахами

після контакту з інфікованими птахами варто протягом семи днів контролювати температуру тіла. При її зростанні вище 37,5°С, а також появі симптомів ГРЗ чи інфекції очей треба терміново звернутися до лікувального закладу.

вірус пташиного грипу чудово переносить глибоку заморозку, але при високих температурах гине за кілька секунд
розморозка в мікрохвильовій печі - чудовий спосіб вбити всі віруси

СИБІРКА – гостра зоонозна хвороба, що спричиняється сибірковою паличкою.
Основним джерелом збудника для людини є хворі травоїдні сільськогосподарські (кози, вівці, корови, коні, верблюди) і інші тварини.
Сприйнятливість до сибірки висока, частіше хворіють сільські жителі. Якщо ветеринарна служба виявляє сибірку – накладається карантин.

Зараження людини відбувається:
Контактним шляхом – через подряпини, порізи, при догляді за хворими тваринами їх забоєві, зніманні шкіри, розбиранні туші, при виконанні земляних робіт.
Харчовим шляхом - при вживанні недостатньо термічно обробленого зараженого м‘яса.
Можливе аерогенне інфікування – при вдиханні пилу, на якому є збудники, наприклад, під час стрижки овець, обробки зараженої вовни.
Трапляється зараження при укусі мухою-жигалкою, ґедзем.

Дякую за увагуБудьте здоровими!