Презентація на тему «Гормони» (варіант 2)

Гормони
Підготувала:
учениця 10 –А класу
Райчева Аліна

Гормони - біологічно активні речовини, що виробляються ендокринними залозами, або залозами внутрішньої секреції, і що виділяються ними безпосередньо в кров. Термін «Гормон» введений англійськими фізіологами У. Бейліссом і
Е. Старлінгом в 1902. Вони розносяться кров'ю і впливають на діяльність органів, змінюючи фізіологічні і біохімічні реакції шляхом активації або гальмування ферментативних процесів.

ЗАГАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ГОРМОНІВ: 1) виділяються із виробляють їх клітин в позаклітинний простір; 2) не є структурними компонентами клітин і не використовуються як джерело енергії;3) здатні специфічно взаємодіяти з клітинами, що мають рецептори для даного гормону.;4) володіють дуже високою біологічною активністю.

Гормони
(за хім. власт.)
Стероїди
Поліпептиди
Пептиди
Глікопротеїди
Похідні жирних кислот
Деривати Амінокислот

Гормони
(за хім. будовою)
Білково-пептидні
Стероїдні
Похідні амінокислот

Заліза
Гормон
Гіпофіз:
  передня доля
адренокортікотронний гормон (АКТГ), тиреотропний гормон (ТТГ), фоллікулостімулірующий гормон (ФСГ), лютеїнізуючий гормон (ЛГ), або гормон, стимулюючий інтерстиціальні клітки (ГСИК), лютеотропний гормон (пролактін, лактогенний гормон, ЛТГ), соматотропний гормон (СТГ)
  середня доля
меланоцитостімулірующий гормон (МСГ)
  задня доля
вазопрессин*, окситоцин
Щитовидна залоза
тіроксин, трийодтиронін, тиреокальцитонін
Околощитовідниє залози
паратгормон
Підшлункова залоза
інсулін, глюкагон
Надниркові:
  мозкова речовина
адреналін, норадреналін
  кора надниркових
кортикостерон (з'єднання В), 17-оксикортікостерон (гідрокортизон, кортизол, соєд, F), Альдостерон, дегндроепіандростерон, андростендіон, 11- оксиандростендіон, Прогестерон
Семенники
тестостерон, андростендіон, дегидроепіандростерон
Яєчники
естрон, 17b-естрадіол, естріол, Прогестерон
Основні залози внутрішньої секреції і гормони, що виділяються ними:

Статеві гормони
Андрогени - загальне збірна назва групи стероїдних гормонів, що виробляються статевими залозами (яєчками у чоловіків і яєчниками у жінок) і корою надниркових залоз і мають властивість в певних концентраціях викликати андрогенізації, вірилізацію організму - розвиток чоловічих вторинних статевих ознак - в обох статей. Всі андрогени за хімічною будовою - стероїди. Продуктами обміну андрогенів є 17-кетостероїди, які виділяються з сечею.
Прогестерон – це гормон, який виробляється жовтим тілом яєчника в організмі жінки і відповідає за всі процеси, пов'язані з вагітністю та пологами
Естрогени - жіночі статеві стероїдні гормони -естрадіол (володіє найбільшою біологічною активністю серед естрогенів) і продукти його метаболізму, що володіють набагато меншою, ніж він, активністю: (естрон, естроіл), що виробляються фолікулами яєчників, частково корою (кірковою речовиною) наднирників, яєчками і плацентою (наприклад, астрадиол, естрон, естріол).

Білкові гормони
Соматотропін – потужний метаболічний гормон, що впливає на обмін ліпідів, вуглеводів та протеінів. У дітей із недостатністю ендогенного гормону росту соматотропін прискорює лінійний ріст скелета. Як у дорослих, так і у дітей, соматотропін підтримує нормальну структуру тіла, стимулює ріст м'язів і сприяє метаболізму жиру. Особливо чутливою до соматотропіну є вісцеральна жирова тканина.
Інсулін - гормон білкової природи, що виробляється b-кліткамі Лангерганса острівців підшлункової залози.

Гормони наднирників
Адреналін — це основний гормон мозкової речовини надниркових залоз, стимулятор, який готує тіло до фізичного відповіді на небезпеку. У стані стресу організм людини піддається сильним змінам під впливом адреналіну — посилене серцебиття, прискорене дихання, зміна теплообміну і роботи нирок.
Норадреналін — біогенний амін, який разом із адреналіном і дофаміном належить до катехоламінів. Синтезується гормон у хромафінних клітинах мозкової речовини надниркових залоз, гангліях симпатичної нервової системи та певних ділянках ЦНС. Н. прояв­ляє властивості як гормону, так і нейро­медіатора, проте в ньому переважає нейромедіаторна дія і основним місцем його синтезу та локалізації є нейрони симпатичної нервової системи (80% від загальної кількості). У головному мозку людини норадренергічні нейрони знаходяться переважно в зонах блакитної плями, гіпокампу та у значній частині кори головного мозку.

Альдостерон - гормон, показник водно-сольового обміну в організмі. Альдостерон бере участь в регуляції концентраціїелектролітів. Неконтрольоване підвищення вмісту альдостерону відбувається при первинному альдостеронізмі, викликаному альдостерон-секретируемой аденомою кори надниркових залоз (синдром Кона), а також при вторинному альдостеронізмі. У цьому випадку підвищення вмістуальдостерону обумовлено підвищенням активності реніну, що може відбуватися при стенозі ниркових артерій. Зниження вмісту спостерігається при хворобі Аддісона, синдромі гіпоальдостеронізм, викликаним дефіцитом реніну. Визначення альдостерону проводять длядіагностики гіперальдостеронізму, пухлини надниркових залоз, при артеріальній гіпертонії.
Кортикостероїди — специфічні гормони кіркового шару надниркової залози, синтезуються із холестерину.

Значення гормонів
Кожний гормон впливає на відповідну функцію організму. У процесі обміну гормони змінюються функціонально та структурно (швидко руйнуються тканинами, частково утилізуються клітинами організму, виводяться із сечею). Гормони є переносниками інформації між клітинами організму.
На організм людини гормони діють по-різному: змінюють інтенсивність обмінних процесів, активність ферментних систем, впливають на гомеостаз, будову та функції окремих органів тощо. Гормони справляють регулювальну дію не лише на ті чи ті органи, а й на самі ендокринні залози, тобто здійснюють хімічну регуляцію.

Крім того, існує тісний взаємозв'язок гормонів і нервової системи, який має двобічний характер. По-перше, залози добре іннервовані (мають безліч нервових закінчень) автономною нервовою системою, по-друге, секрет залоз діє через кров на нервову систему, тобто здійснює нейрогуморальну регуляцію.
Інтенсивність інкреторного процесу в тій чи тій ендокринній залозі може бути підвищеною, при цьому утворюється і виділяється в кров збільшена кількість гормону (гіперфункція), або зниженою — продукція гормону зменшена (гіпофункція).

Порушення функціонального стану та діяльності ендокринних залоз призводить до розвитку ендокринних захворювань. Велике значення при цьому мають стресові ситуації, процеси, що відбуваються в період росту та розвитку організму, особливо в період статевого дозрівання.
Ті чи ті функціональні зміни в стані ендокринних органів виявляють за допомогою суб'єктивних (оцінка нервово-психічного статусу), об'єктивних (визначення стану шкіри і волосяного покриву, розмірів і форми кінцівок, скелета, обличчя і шиї, структури кісток, особливо черепа, основного обміну, рівня глюкози в крові тощо) та спеціальних методів дослідження.

Сучасні методи безпосереднього визначення найменшої концентрації гормонів у рідинах організму дають змогу з більшою ймовірністю діагностувати хвороби органів ендокринної системи (метод визначення імунореактивного інсуліну; імуноферментативний метод виявлення гормонів за допомогою ферменту-маркера, який свідчить про наявність комплексу антиген — антитіло; метод гістохімічного дослідження на ґрунті імунофлюоресценції мембрани клітин, які продукують гормон).

Дякую за увагу!