Презентація на тему «Біорізноманіття» (варіант 3)

Біорізноманіття.Причини і наслідки деградації біорізноманіття.природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття.основні категорії заповідних обєктів

Біорізноманіття
Біорізноманіття (біологічне різноманіття) - різноманітність життя у всіх її проявах. У більш вузькому сенсі, під біорізноманіттям розуміють різноманітність на трьох рівнях організації: генетична різноманітність (різноманітність генів та їх варіантів - алелів), різноманітність видів в екосистемах і, нарешті, різноманітність самих екосистем. А. В. Марковим і А. В. Коротаєва була показана застосовність гіперболічних моделей позитивного зворотного зв'язку для математичного опису макродинаміка біологічного різноманіття .

Коралові рифи - приклад гарячої точки біорізноманіття (Англ.) рос. ( англ. Biodiversity hotspot )

Генетичне біорізноманіття
Генетичне різноманіття — характеристика біорізноманіття, що описує загальне число генетичних характеристик, які зустрічаються у популяції або виді. Термін відрізняється від генетичної мінливості, яка описує здатність генетичних характеристик до змін.
Популяціяна генетика описує кілька теоретично можливих механізмів виникнення генетичного різноманіття. Нейтральна теорія еволюції пропонує, що генетичне різноманіття є результатом накопичення нейтральних рис. Дизруптивний відбір пропонує швидке пристосування до локальних умов та відбір алелей, це особливо цмовірн у випадку великого ареалу або низької мобільності популяції. Залежна від частоти селекція пропонує зниження рівня пристосування в результаті надмірного поширення риси, як це може трапитися у випадку рис, що впливають на взаємодію з патогенами.

ВИДОВА РІЗНОМАНІТНІСТЬ
ВИДОВА РІЗНОМАНІТНІСТЬ – загальна кількість видів у трофічній групі, біотичному угрупованні або екосистемі, що визначає можливість екол. дублювання в проведенні потоку енергії ланками ланцюга живлення. Показником В. р. вважають співвідношення між кількістю видів та їхнім питомим значенням (чисельністю, біомасою, продуктивністю й т. д.), а також відношення їх числа до одиниці площі.

Ландшафтне різноманіття
Ландшафтне різноманіття означає формальне визначення існуючих в певний час чисельних зв'язків між індивідуумом або суспільством та топографічно визначеною територією, наявність яких є результатом дій природних та людських факторів та їхніх комбінацій протягом певного часу
. "Ландшафтне різноманіття" означає різноманітність ландшафтів.

Причини та наслідки деградації біорізноманіття

Завдання у сфері охорони біорізноманіття
Економічна - включення біорізноманіття в макроекономічні показники країни; потенційні економічні прибутки від біорізноманіття, в їх числі: прямі (медицина, сировина та матеріали для селекції і фармації і т. д.), і непрямі (екотуризм), а також витрати - відновлення зруйнованого біорізноманіття .
Управлінська - створення співробітництва шляхом залучення в спільну діяльність державних і комерційних установ, армії і флоту, недержавних об'єднань, місцевого населення і всієї громадськості.
Юридична - включення визначень і понять, пов'язаних з біорізноманіттям, в усі відповідні законодавчі норми, створення правової підтримки збереження біорізноманіття.
Наукова - формалізація процедур прийняття рішень, пошук індикаторів біорізноманіття, складання кадастрів біорізноманіття, організація моніторингу.
Еколого-просвітницька - екологічна освіта населення, пропаганди охорони біорізноманіття, як найважливішої складової частини біосфери.

Природозаповідання

Природоохоронна територія
Природоохоро́нна терито́рія — територія, яка охороняється через своє екологічне, культурне або подібне значення. Існує велика кількість таких територій, рівень захисту яких сильно відрізняється та залежить від статусу, встановленого національними законами та міжнародними договорами.

Типи природоохоронних територій
МСОП визначає шість категорій охоронних територій:
I. Заповідник суворого режиму (Ia — біосферний заповідник, Ib — дика територія): територія з найвищим рівнем захисту, що охороняється для збереження екосистеми та наукових досліджень.
II. Національний парк: охоронна територія, призначена переважно для захисту екосистеми і екологічного туризму
III. Пам'ятка природи: охоронна територія, призначена переважно для збереження специфічних особливостей природи
IV. Заказник: територія для охорони окремих видів: охоронна територія, призначена переважно для охорони окремих видів, часто з навмисним втручанням в екосистему
V. охоронний рельєф: охоронна територія, призначена переважно для захисту рельєфу/ландшафту та туризму.
VI. Територія контрольованого природовикористання: охоронна територія, призначена переважно для довготермінового економічного використання природної екосистеми.

Заповідник
Заповíдник або заповідник строгого режиму — територія або акваторія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс. Згідно з МСОП класифікується як природоохоронна територія категорії Ia. Заповідники виділяються як унікальні пам'ятки історії і культури, живої і неживої природи, з науковою метою, як резервати тварин і рослин. В Україні перебувають під охороною держави. Головні функції українських заповідників — збереження генофонду флори і фауни, охорона непорушених чи малопорушених природних ділянок (еталонів природи), вивчення екології тварин і рослин, порівняння біогеоценозів заповідника з природними комплексами суміжних територій, на яких дозволена господарська діяльність (для прогнозування можливих змін у природних екосистемах під впливом діяльності людини). Заповідники використовуються і як бази наукової пропаганди охорони природи.

Національний парк
Національний або природний парк — територія, звичайно визначена у законі та у державній власності, що охороняється від більшості типів людської діяльності та забруднення. Національний парк є природоохоронною територією категорії II згідно з визначенням МСОП. На відміну від заповідників та природних резервів, де заборонена майже будь-яка діяльність людини, однією з цілей створення національних парків є відпочинок, тому вони дозволяють відвідування туристів та перебування на своїй території за певними умовами. Найбільшим у світі національним парком є Північно-східний гренландський національний парк, заснований в 1974 році.

Пам'ятка природи
Пам'ятка природи — природоохоронна територія, на якій розташований окремий унікальний природний об'єкт, який охороняється за своїм науковим, навчально-просвітницьким, історико-меморіальним або культурно-естетичним значенням. До пам'яток природи належать, наприклад, унікальні геологічні оголення, печери, водоспади, озера, метеоритні кратери тощо. Хоча пам'яткою природи може бути, наприклад, одне рідкісне дерево, в інших випадках вони вкривають території значних розмірів — ліси, гірські хребти, ділянки узбережжя і долин. У такому разі вони часто іменуються урочищами або природоохоронними ландшафтами. Згідно з класифікацією Міжнародного Союзу Охорони Природи, пам'ятка природи має природоохоронну категорію III, проміжну між національними парками і заказниками, хоча детальний правовий статус залежить від конкретної країни.

Заказники
Заказники́ або зака́зники — природоохоронні об'єкти. На відміну від заповідників можуть бути постійними або тимчасовими; у заказниках можливе часткове використання тварин, рослин та інших природних ресурсів.
Залежно від характеру, мети організації і необхідності режиму охорони заказники поділяють на:
ландшафтні
лісові
ботанічні
загальнозоологічні
орнітологічні
ентомологічні
іхтіологічні
гідрологічні
загальногеологічні
палеонтологічні
карстово-спелеологічні.

Природоохоронні території України
Природоохоро́нні терито́рії Украї́ни — території, створені з метою охорони природних ландшафтів від надмірних змін внаслідок господарської діяльності людини на території України. Найважливішими з таких об'єктів є заповідники, національні парки, заказники. Загальна площа природно-заповідного фонду України становить 2,8 млн. га.

Біосферні заповідники
В Україні існує 4 біосферні заповідники: Асканія-Нова, Карпатський, Чорноморський, Дунайський.[1]
Біосферний заповідник Асканія-Нова є найдавнішим (заснований в 1874 році) в Україні. В заповіднику збереглись унікальні ландшафти степів України до їх змін в результаті господарської діяльності людини.
Карпатський біосферний заповідник створений у 1968 році для збереження унікальних гірських ландшафтів Карпат. Заповідник включає в себе кілька масивів загальною площею 53630 га. В заповіднику збереглася унікальна флора й фауна Українських Карпат.
Чорноморський біосферний заповідник створений у 1927 році. Площа — 64806 га. Розташований на північному узбережжі Чорного моря захоплює акваторію та дрібні острови у Тендрівській і Ягорлицькій затоках (о. Вовчий, о. Кривий та інші). Заповідник охороняє величезні території масового гніздування птахів.
Дунайський біосферний заповідник почав своє існування з 1976 року. На території України він має площу 120000 га і продовжується в Румунії. Заповідник охороняє гирло Дунаю з його численними колоніями птахів.

Асканія-Нова (заповідник)
«Аска́нія-Но́ва» (Украї́нський науко́во-до́слідний інститу́т твари́нництва степови́х райо́нів «Аска́нія-Но́ва») — науково-дослідна установа в системі Академії аграрних наук України, державний заповідник заснований в 1874 році Фрідріхом Фальц-Фейном.

Карпатський біосферний заповідник
Карпа́тський біосфе́рний запові́дник створений у 1968 році, з 1992 року входить до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Загальна площа 53 630 га.

Чорноморський біосферний заповідник
Чорномо́рський біосфе́рний запов́ідник — державний заповідник, розташований на території Херсонської та частково Миколаївської областей України. Площа заповіданих земель — майже 100 тисяч гектарів. Заповідник підпорядкований Національній Академії Наук України. Адміністрація заповідника знаходиться в місті Гола Пристань Херсонської області. Географічно заповідник розташований на північному узбережжі Чорного моря, захоплює акваторію та дрібні острови у Тендрівській і Ягорлицькій затоках (острови Вовчий, Кривий та інші).

Дунайський біосферний заповідник
Дунайський біосферний заповідник — самостійна природоохоронна та науково-дослідна установа. Розташований на крайньому південному заході України, на території Кілійського району Одеської області.

Природні заповідники
Крім біосферних на території України є 17 природних заповідників загальною площею понад 160000 га. Найбільшими з них є Розточчя, Медобори, Канівський, Кримський, Казантипський, Ялтинський гірсько-лісовий, Карадазький, Мис Мартьян тощо.

Карадазький природний заповідник
Карада́зький приро́дний запові́дник — заповідник, розташований у південно-східній частині Кримського півострова на відстані біля 36 км на південний захід від міста Феодосія між Отузькою (на південному заході) і Коктебельською (на північному сході) долинами і між населеними пунктами Коктебель, Щебетовка, Курортне.

Розточчя (заповідник)
«Розто́ччя» — природний заповідник у Львівській області, створений у 1984 році з метою збереження та наукового вивчення унікальних ландшафтів Українського Розточчя.
Площа — 2 084,5 га.
Протяжність території з півночі на південь — 8 км, із заходу на схід — 12 км.

Мис Мартьян
«Мис Мартьян» — природний заповідник, розташований в Автономній республіці Крим, біля м. Ялта. Заповідник створено з метою збереження у природному стані цінних природних комплексів мису Мартьян, охорони і збереження рідкісних видів рослин і тварин, проведення науково-дослідних робіт.

Природні парки
В Україні налічується 15 національних природних парків. Найбільше їх в Карпатах: Карпатський, Синевир, Сколівські Бескиди, Яворівський, Гуцульщина. Величезні площі займає національний природний парк Подільські Товтри в Хмельницькій області. Шацький природний заповідник створений на Поліссі. Коса Бирючий острів і східна частина Сиваської затоки належить до території Азово-Сиваського національного природного парку. На Лівобережній Україні створено національні природні парки Деснянсько-Старогутський, Ічнянський, Гомільшаеські ліси, Святі гори.

Азово-Сиваський національний природний парк
Азо́во-Сива́ський націона́льний приро́дний парк — національний парк, розташований на косі Бирючий острів, в західній частині Азовського моря, на території півдня Херсонської області та півночі АРК (Україна). Створений 25 лютого 1993 року шляхом перетворення Азово-Сиваського заповідника в національний природний парк. Загальна площа парку — 57,4 тис. га. Вся земля є власністю парку.
Зонування: заповідна зона — 38 975,3 га, зона регульованої рекреації — 599,1 га, зона стаціонарної рекреації — 108,7 га, господарська зона — 12 473 га.

Національний природний парк «Залісся»
Національний природний парк «Залісся» — природоохоронна територія на території Броварського району Київської області та Козелецького району Чернігівської області.

Білоозерський національний природний парк
Білоозерський національний природний парк — новостворена природоохоронна територія на території Переяслав-Хмельницького району Київської області та Канівського району Черкаської області. Національний парк створено з метою вдосконалення управління збереженням, відтворенням і рекреаційним використанням типових та унікальних природних комплексів, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.

Хотинський національний природний парк
Хотинський національний природний парк — природоохоронна територія на території Хотинського, Кельменецького та Сокирянського районів Чернівецької області.

Інші природоохоронні території України
Заказники
Заказників на території України 2632. Вони займають площу понад 1 млн. га, що становить 37% від загальної площі природно-заповідного фонду України.
Пам'ятки природи
Крім того під охороною перебуває велика кількість пам'яток природи (їх в Україні 3025).
[ред.]
Інші природоохоронні території
Решта природно-заповідного фонду (23,5%) припадає на регіональні ландшафтні парки (44), заповідні урочища (774), ботанічні сади (22), зоологічні парки (13), парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва (538), дендрологічні парки (39).