Презентація на тему «Сонце» (варіант 12)
Сонце – найближча зоря
Со́нце (лат. Sol) —
єдина зоря в Сонячній
системі. Земля та сім
інших планет
обертаються навколо
Сонця. Крім них навколо
Сонця обертаються
комети, астероїди та інші
дрібні об'єкти.
Со́нце (лат. Sol) —
єдина зоря в Сонячній
системі. Земля та сім
інших планет
обертаються навколо
Сонця. Крім них навколо
Сонця обертаються
комети, астероїди та інші
дрібні об'єкти.
Навколо Сонця обертаються інші об'єкти сонячної системи: планети й їхні супутники, карликові планети й їхні супутники, астероїди, метеороіди, комети і космічний пил. Маса Сонця становить 99,866% від загальної маси всієї Сонячної системи. Сонячне випромінювання підтримує життя на Землі (фотони необхідні для початкових стадій процесу фотосинтезу), визначає клімат.
Склад Сонця
Сонце складається з
водню (~73% від маси і
~92% від об'єму), гелію (~
25% від маси і ~ 7% від
об'єму) та інших елементів з
меншою концентрацією
(менше 2 % від маси) –
заліза, нікелю, кисню,
азоту, кремнію, сірки,
магнію, вуглецю, неону,
кальцію та хрому. Середня
густина Сонця становить
1400 кг/м³.
Склад фотосфери Сонця
Водень
73,46%
Гелій
24,85%
Кисень
0,77%
Вуглець
0,29%
Залізо
0,16%
Неон
0,12%
Азот
0,09%
Кремній
0,07%
Магній
0,05%
Сірка
0,04%
Діаметр Сонця
Видимий кутовий діаметр
Сонця дещо змінюється
через еліптичність орбіти
Землі. У середньому він
становить близько 32' або
1/107 радіана, тобто діаметр
Сонця дорівнює 1/107 а.о.,
або приблизно 1 400 000 км.
Згідно із останніми
спостереженнями НАСА,
радіус Сонця становить 696
342 км із похибкою 65 км.
1 400 000 км
Температура
Температура Сонця становить близько 15 млн К. За
такої температури ядра атомів водню мають дуже
великі швидкості (сотні кілометрів на секунду) і можуть
наближатися одне до одного, незважаючи на дію
електростатичної сили відштовхування. Деякі зіткнення
завершуються ядерними реакціями, в результаті яких з
водню утворюється гелій і вивільняється значна
кількість енергії, що перетворюється на тепло. Ці
реакції є джерелом енергії Сонця на сучасному етапі
його еволюції.
Температура
Температура Сонця становить близько 15 млн К. За
такої температури ядра атомів водню мають дуже
великі швидкості (сотні кілометрів на секунду) і можуть
наближатися одне до одного, незважаючи на дію
електростатичної сили відштовхування. Деякі зіткнення
завершуються ядерними реакціями, в результаті яких з
водню утворюється гелій і вивільняється значна
кількість енергії, що перетворюється на тепло. Ці
реакції є джерелом енергії Сонця на сучасному етапі
його еволюції.
Сонячні плями
Сонячні плями мають вигляд темних утворень
на поверхні Сонця, а точніше, у його фотосфері. У
деяких ділянках магнітне поле набуває підвищеної
напруженості. Це призводить до того, що процес
перемішування сонячних шарів гальмується гарячі
шари не встигають витіснити холодні. Холодні шари при
температурі 4500 градусів здаються темнішими у
порівнянні з розігрітими до 6000 градусів. Так
формується темна зона плями.
Виникнення сонячної плями: магнітні лінії проникають через поверхню Сонця.
Сонячна активність
Комплекс явищ, викликаних генерацією сильних
магнітних полів на Сонці, називають сонячною
активністю. Ці поля викликають такі явища,
як сонячні спалахи, генерацію потоків
прискорених частинок, зміни в рівнях
електромагнітного випромінювання Сонця в
різних діапазонах, корональні викиди маси,
обурення сонячного вітру,
Число Вольфа
Одним з найбільш поширених показників рівня
сонячної активності є число Вольфа, пов'язане з
кількістю сонячних плям на видимій півсфері Сонця.
Загальний рівень сонячної активності змінюється з
характерним періодом, приблизно рівним 11 років (так
званий «цикл сонячної активності» або
«одинадцятирічний цикл»). Цей період витримується
неточно і в XX столітті був ближче до 10 років, а за
останні 300 років варіювався приблизно від 7 до 17
років.
Сонце обертається навколо своєї осі
Спостерігаючи сонячні плями в телескоп, Галілей помітив, що вони
пересуваються вздовж видимого диска Сонця. На цій підставі він
зробив висновок, що Сонце обертається навколо своєї осі. Кутова
швидкість обертання світила зменшується від екватора до полюсів,
точки на екваторі здійснюють повний оберт за 25 діб, а поблизу
полюсів зоряний період обертання Сонця збільшується до 30 діб.
Земля рухається по своїй орбіті в тому ж напрямку, в якому
обертається Сонце. Тому відносно земного спостерігача період
його обертання більший і пляма в центрі сонячного диска знову
пройде через центральний меридіан Сонця через 27 діб.
Сонце як змінна зірка
Оскільки магнітна активність Сонця схильна
періодичним змінам, а разом з цим змінюється і
його світність (см. Сонячний цикл), його можна
розглядати як змінну зірку. У роки
максимуму активності Сонце яскравіше, ніж у
роки мінімуму. Амплітуда змін сонячної
постійної досягає 0,1 % (в абсолютних
значеннях це 1 Вт/м², тоді як середнє значення
сонячної постійної — 1361,5 Вт/м²)
Сонце як змінна зірка
Оскільки магнітна активність Сонця схильна
періодичним змінам, а разом з цим змінюється і
його світність, його можна розглядати як змінну
зірку. У роки максимуму активності Сонце
яскравіше, ніж у роки мінімуму. Амплітуда
змін сонячної постійної досягає 0,1 % (в
абсолютних значеннях це 1 Вт/м², тоді як
середнє значення сонячної постійної — 1361,5
Вт/м²)
Магнітні поля Сонця
Оскільки сонячна плазма має
високу електропровідність, у ній можуть
виникати електричні струми і, як
наслідок, магнітні поля. Спостережувані в
сонячній фотосфері магнітні поля
поділяють на два типи, відповідно до їх
масштабів.
Великомасштабне
магнітне поле з
характерними
розмірами, порівняними
з розмірами Сонця, має
середню напруженість
на рівні фотосфери
близько декількох
гаус. У мінімімі
сонячної активності –
найбільш потужне
Середньо- й дрібномасштабні (локальні) поля Сонця відрізняються значно більшою напруженістю та меншою регулярністю. Найпотужніші магнітні поля (до декількох тисяч гаус) спостерігаються в групах сонячних плям у максимумі сонячного циклу.
Рух і положення Сонця
Орбітальна швидкість Сонця дорівнює 217
км/с — таким чином, воно долає один світловий
рік за 1400 земних років, а одну астрономічну
одиницю — за 8 земних діб. Наразі Сонце
перебуває у внутрішньому краї рукава
Оріона нашої Галактики, між рукавом Персея і
рукавом Стрільця, у так званій «Місцевій
міжзоряній хмарі»