Презентація на тему «Чорні діри» (варіант 14)
Чорні діри
Чорна діра — астрофізичний об'єкт, який створює настільки велику силу тяжіння, що жодні, як завгодно швидкі частинки, не можуть покинути його поверхню, в тому числі світло.
Чорні діри - кінцевий результат діяльності зірок, маса яких вище сонячної в п'ять або більше разів. Після використання всіх резервів ядерного пального і припинення реакцій зірка вмирає. Вона вибухає і з'являється наднова зірка (маса зірки більше сонячної в кілька разів). Після чого всі залишки від вибуху збираються в одну точку,
концентрація якої перевершує щільність атома в 10000 разів і утворюється чорна діра, яка, відповідно до загальної теорії відносності Альберта Ейнштейна, тягне викривлення простору-часу.
Чорна діра може мати три фізичні параметри: масу, електричний заряд і момент імпульсу. Навколо чорної діри можна побудувати уявну поверхню, з-під якої не може виходити випромінювання, така поверхня називається горизонтом подій. Область простору-часу поблизу чорної діри, розташована між горизонтом подій і межею статичності називається ергосферою. Об'єкти, що
знаходяться в межах ергосфери, неминуче обертаються разом з чорною дірою за рахунок ефекту Ленза — Тіррінга. Ергосфера має форму сфероїда, менша піввісь якого рівна радіусу горизонту подій, більша — подвоєному радіусу.
СТРУКТУРА ЧОРНОЇ ДІРКИ
Промені світла відхиляються потужним гравітаційним полем, що оточує чорну діру. Далеко від діри промені викривляються слабо. Якщо ж промінь проходить зовсім поряд з дірою, вона може захопити його на кругову орбіту або засмоктати в себе зовсім.
В надрах чорної діри кривина сили гравітації сягає нескінченності в області, яка називається сингулярністю. Для чорних дір, які не обертаються, сингулярність має форму точки. Сингулярність чорної діри, яка обертається, має форму кільця.
Астрономи спостерігали вибухи наднових зірок і виявили на їх місці плямисті об'єкти, які, на їх думку, і є чорними дірами.
Чорні діри не можна безпосередньо побачити, але про їх присутності іноді можна судити по дії їх гравітаційного поля на найближчі об'єкти.
Вважається, що чорні діри, розміром із зірку, є тілами великих зірок, які просто зменшилися до таких розмірів після того, як витратили все своє водневе паливо.
Спостереження так званих систем подвійних зірок, коли в телескоп видно лише одну зірку, дають підставу вважати, що невидимий партнер - чорна діра. Зірки цієї пари розташовані так близько одна до одної, що невидима маса "висмоктує" речовину видимої зірки і поглинає його.
У деяких випадках вдається визначити час обороту зірки навколо її невидимого партнера і відстань до невидимки, що дозволяє розрахувати приховану від спостереження масу.
У деяких випадках вдається визначити час обороту зірки навколо її невидимого партнера і відстань до невидимки, що дозволяє розрахувати приховану від спостереження масу.
З незрозумілих поки причин, загасаюча зірка трансформується в наднову перш, ніж вибухнути.
Вплив чорної діри на всесвіт
