Твір у форматі ЗНО: «Немає честі більше, ніж любити й не шукати нічого навзаєм»
У переповненому несправедливістю та кривдою світі є прекрасне почуття, яке дає нам надію на порятунок. Ми називаємо його коханням. Воно окриляє людей, надихає на божевільні вчинки й змінює їх до невпізнаваності. Коли людина кохає, світ для неї стає яскравим і барвистим. Для закоханих людей не існує перепон, вони можуть все, тому що вони разом. Коли почуття взаємне — це чудово. Але коли одна людина кохає так, що готова всю себе віддати заради своєї половинки, а остання залишається байдужою — це велика трагедія.
Любити й не чекати взаємності — це найважче випробування й найбільший подвиг. Таке випробування витримала Леся Українка, покохавши Сергія Мержинського. Вони обоє були смертельно хворі. Коли коханому погіршало, Леся Українка, попри заборони рідних, поїхала його доглядати. Незважаючи на свою хворобу, вона два місяці доглядала Сергія, і в одну з безсонних ночей, проведених біля його ліжка, письменниця написала одну із своїх найсильніших драм — «Одержима». Крім того, за проханням коханого, Леся Українка від його імені писала листи своїй суперниці. Сергій Мержинський помер на її руках. Ця трагедія стала сильним ударом для жінки: з того часу й до кінця свого життя вона ходила в чорному одязі. Не кожна жінка змогла б витримати таке випробування. Але Леся Українка витримала. Вона просто кохала, не чекаючи нічого у відповідь, а свій біль викладала на папері.
Але чи не найбільш жертовною й безкорисною є батьківська любов. Вони люблять свою дитину попри всі її недоліки, вибачають їй всі помилки, і бажають лише одного: щоб у неї все було добре. Трагічно обернулась батьківська любов для героїв повісті Ольги Кобилянської «Земля» Івоніки та Марійки Федорчуків. Вони так сильно любили свого старшого сина Михайла, що на молодшого Саву майже не звертали уваги, не помічали, що він хилиться не туди, куди треба. Батьки обіцяли залишити Саву без землі, а Михайлові віддати найкращу частину. Замучений почуттям ревності й бажанням отримати землю Сава вбиває старшого брата. Батьки про це здогадуються, але не розповідають нікому, тому що не хочуть втратити ще одного сина. До кінця життя батьки спокутуватимуть гріх своєї кровинки, проводячи благочинні обіди й допомагаючи бідним, і страждатимуть від непоправної втрати. Світле почуття любові батьків до сина призвело до страшного злочину, тому що вони не зуміли розділити його між двома дітьми, за що тяжко поплатилися.
Отже, немає нічого кращого, ніж щире почуття кохання, яке не шукає вигоди чи відплати. Але не можна допустити, щоб воно призвело до страшних наслідків, потрібно розуміти, що сенс життя не може бути в одній лише людині. Якщо вона не може прийняти твою любов або жорстоко розбиває любляче серце, подаруй це почуття комусь іншому, і ти зробиш його щасливішим.