Твір у форматі ЗНО: «Людина – коваль свого щастя»
Життя пройде, немов вода,
і відцвіте, немов вишнева гілка…
в житті одна помилка - не біда,
біда, коли усе життя - помилка.
Ліна Костенко
Із думкою, заданою темою твору, я цілком згоден. Твердо переконаний, що майбутнє людини залежить насамперед від її зусиль, характеру та бажання самовдосконалюватися. Саме від неї залежить її майбутнє: чи досягне вона своєї мети, чи просто пливтиме за життєвою течією подій.
Свої глибокі переконання можу підтвердити такими аргументами. По-перше, для того, щоб досягти душевної гармонії, успіху, варто насамперед тяжко працювати над собою. Постійне самовдосконалення допоможе швидко досягти мети, а, отже, й щастя. По-друге, важко не погодитися з тим, що чужинці точно не допоможуть на шляху до успіху. Людину можуть підтримувати друзі, родичі, але основні кроки треба робити самому.
Переконливим доказом мого першого аргументу може слугувати образ Степана Радченка із роману «Місто» Валеріана Підмогильного. Цей герой, виходець із простого українського села, що тяжко працював над вивченням книг, аби «вийти в люди», здобути вищу освіту у навчальному закладі столиці, щоб потім повернутися назад додому. Він не вірив, що «вічна доля села — бути тупим, обмеженим рабом, що продається за посади й харчі, втрачаючи не тільки мету, а й людську гідність?» і хотів принести туди після навчання свіжий подих прогресу, творчого натхнення. Він людина, що постійно самовдосконалювалася й таки досягла свого.
Для доведення другого аргументу маю ще й приклад із власного життя. Моє навчання в школі закінчується, скоро я складу тести та вступатиму до університету. Це дуже важливий крок, але я вирішив прийняти рішення самостійно, бо, хоч і мало прожив, маю невеликий досвід, але після десятків олімпіад та конкурсів упевнився, що вибір потрібно робити самостійно. Тоді це буде правильне рішення, бо воно твоє.
Отже, аби досягти успіху в своєму житті, треба насамперед тяжко працювати та постійно самовдосконалюватися, вірити в себе і довіряти тільки власному серцю.