Твір на тему: «Жити – значить боротися»

Рейтинг твору — 3.67 на основі 27 голосів

На мій погляд, кожен має право сам вирішувати, що для нього означає жити. Одні вважають, що жити значить любити, інші впевнені, що мислити, а багато хто й справді впевнений в тому, що жити — значить боротися. Чому ж останнє переконання може бути слушним?

Я вважаю, що думка про те, що жити значить боротися, виникла у людей з життєвого досвіду багатьох поколінь. Адже кожному з нас постійно доводиться з чимось боротися: за своє здоров’я, щастя, добробут тощо. Постійно доводиться боротися і з самим собою: зі своєю невірою, лінощами і вадами. Саме це і є підтвердженням думки, що життя людини — постійна боротьба.

Яскравим прикладом життя як невпинної боротьби є життя та творчість видатної української поетеси Лесі Українки. У одному зі своїх віршів «Contra spem spero!» вона висловлює рішучість боротися з усіма життєвими негараздами і попри все перемагати. Красномовними є рядки з цієї поезії:

«Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити!».

У тому, що це не просто слова, не просто декларація, доводить приклад життя цієї вольової і сильної духом жінки. Адже кожен день їй доводилося боротися і з безнадією, і з хворобою, і з жалісливими поглядами друзів та рідних, які майже не вірили, що у такої хворої дівчинки є майбутнє. Але виявилося, що ця дівчинка мала неабияку силу духу. Леся Українка виборола в життя право не тільки на щастя, а й право на славу, на літературне визнання.

Така життєва позиція, як у Лесі Українки, викликає велику повагу. Не меншу повагу викликає і Григорій Многогрішний, герой автобіографічного роману Івана Багряного «Тигролови». Він боровся за людську гідність і честь, він вважав це за головне, а тому зважився втекти навіть зі страшного ешелону смерті. Та й надалі життя Григорія було постійною боротьбою, бо за інших умов він просто б не вижив, а якщо б і вижив, то втратив свою гідність.

Таких прикладів багато і в літературі, і в реальному житті. Отже, це ще раз свідчить про те, що по-справжньому жити — це не тільки мислити і любити, а ще й боротися.