Твір на тему: «Жити, щоб шукати істину... І в цьому щастя»

Мабуть, кожен з нас рано чи пізно запитує себе: «Для чого я живу? Яке моє призначення?» Знайти відповідь на ці запитання не так уже й легко. Хтось шукає їх усе своє життя, і, на превеликий жаль, майже ніколи не знаходить. Часто люди все своє свідоме життя живуть так, як не хотіли б. І коли змінити що-небудь уже пізно, вони усвідомлюють, що речі, які в молодості здавались їм першочерговими, насправді не важать нічого перед порогом до вічності. Проте, на превеликий жаль, розуміння приходить занадто пізно.

Усі ми приведені в цей світ для певної мети. На мою думку, випадковостей не буває — усі події, речі, які з нами відбуваються, виникають за певним невідомим нам планом. Ми зустрічаємо потрібних нам людей у потрібний момент, хоча й не розуміємо логіки нашої долі. Хтось може заперечити, що у Всесвіту існує план щодо нас, але довести це науково не зможе ніхто. Кожна людина вірить у щось. Я притримуюсь думки, що наша віра — це могутня сила, а наші думки мають здатність матеріалізуватись.

«Я живу, щоб шукати істину». На перший погляд ці слова відповідають на запитання «Для чого ти живеш?» Але насправді речення занадто абстрактне. Проблема людей полягає в тому, що вони все життя не знають: хто вони є і до чого ідуть.

Наше суспільство сильно занурилось у побутові проблеми і турботи, серед яких ми забуваємо, що такий розумний механізм, як людина, не міг бути створений тільки для того, щоб коритись банальному плану. Серед гонитви за матеріальними цінностями ми забуваємо про духовні і поступово втрачаємо їх. Люди стали сліпцями, які не помічають, що у простих речах — істина та краса, що їхня байдужість до оточуючих і до своєї душі зокрема з плином часу знищує їх.

Не завжди твердження про те, що пошук істини — це шлях до щастя, є правдивим. До прикладу, трагічний герой роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Чіпка намагався знайти справедливість. Він вважав це метою свого життя. Не знайшовши те, що він шукав, чоловік став на неправедний шлях, що привело його існування до ганебного завершення.

На мою думку, цілком правильним є те, що людині невідомий план Всесвіту щодо неї. Усе наше життя — це коротка мить, протягом якої головним завданням кожного з нас є пошук сенсу буття. Тож не втрачаймо ні хвилини: творімо добро, розвиваймося, живімо, і, можливо, одного дня до нас прийде розуміння.