Твір на тему: «Жоден із нас не відає, на що перетворить його майбутнє»
Так повелося, що люди хочуть знати, що чекає їх у майбутньому. Недарма ж кажуть: «Якби знав де впаду, то соломки підстелив би». Чомусь нам так не хочеться робити помилки, що ми чимдуж біжимо до ворожок, щоб відкрити завісу таємниці нашого майбутнього, або і вдаємось до магії самі. Чому люди звертаються за допомогою до потойбічних сил? На мою думку, тому що вони боягузи, або ж лінуються прикласти зайвих зусиль, щоб вирішити проблеми, які можуть виникнути. До того ж, ворожіння вважається великим гріхом. Насправді, жоден з нас не відає, на що перетворить його майбутнє. Якщо ж ми уявляємо якусь картинку майбутнього й хочемо, щоб вона перетворилась у реальність, то мусимо працювати над її здійсненням.
Мабуть, я схиляюсь до теорії, що доля людини зарання передбачена, ми можемо на неї вплинути, але тільки за рахунок великих зусиль. Бути впевненими у завтрашньому дні ми не можемо, адже за лічені хвилини може статись будь що, і воно може змінити наше життя кардинально. Я впевнена, що багато хто з моїх однолітків переконався в цьому на власному досвіді. До того ж світова література подає чимало прикладів, які нагадують нам знову і знову, що ми не можемо передбачити, що станеться завтра з нами.
Чи міг уявити головний герой оповідання Франца Кафки «Перевтілення», Грегор Замза, що одного ранку прокинеться не людиною? Його раптове перевтілення на комаху змінило не тільки його життя, але й життя його рідних. Такі раптові ситуації зазвичай кардинально змінюють світогляд людей. Так сталось і з героями твору Кафки. Грегор усвідомив, що його існування не грало найменшої ролі навіть для найближчих людей. Його перетворення ніби вказує читачу на те, що він мусить звернути увагу на те, як він живе. Аби майбутнє не зіграло з нами злий жарт, ми повинні припинити існувати, а маємо почати жити. Потрібно ставити перед собою цілі, прагнути їх здійснити, мріяти, спонукати інших творити добро, припинити бути одинаком, жити на повну. Тоді, можливо, ми зможемо впливати на своє життя.
Також проблему впливу людини на свою долю підняв Оскар Уайльд у романі «Портрет Доріана Грея». Головний герой твору, Доріан, таки безпосередньо вплинув на своє майбутнє. Він не втрачав жодної можливості відчути весь смак життя. Але ж усі знають прислів’я: «Що забагато — то нездорово». Він занадто багато собі дозволяв, зважувався на такі речі, які людина зі здоровим глуздом ніколи не зробить. Це спричинило занепад його душі, він повністю деморалізувався. Основною причиною цього стали його погляди на життя, які суперечили загальним нормам моралі. Тож чи міг Доріан Грей передбачити, що його душа стане настільки потворною? Певно, що ні. Я думаю, що якби він знав, що станеться з його духовним світом, він змінив би свій стиль життя.
Отже, можемо зробити висновок, що людина не може передбачити того, ким вона буде у майбутньому, але вона може частково на це вплинути. Ціною власної праці, своїх вчинків, думок вона може створити умови для майбутнього, яке буде їй подобатись.