Твір на тему: «Жінка — уособлення краси на землі» (варіант 1)
Жінка є уособленням краси на землі, а саме українка — утіленням чарівності, лагідності, щирості й відданості. Протягом багатьох років наші дівчата доводили, що вони є найкрасивішими й найрозумнішими. Про це нам свідчать українська література та історія.
Яскравим прикладом може слугувати Роксоляна з однойменного роману Осипа Назарука. Настю викрали татари, відвезли до Стамбулу й віддали Султану Сулейману в гарем. Дівчина була дуже красивою, вона полонила Султана не лише своєю вродою, а й розумом, мудрістю, любов’ю до рідної землі. «… Волосся золотисте, очі легко сині. Личко біле, як сніг, з таким відтінком, як перша пупінка рози, а таке лагідне, як у його матері, що все боїться за нього. І притім так само енергійне!» — так Султан думав про свою обраницю. Згодом Настя вийшла заміж за Сулеймана й стала величною Хюррем султан. Завдяки своїй мудрості й розуму жінка багато зробила для України, також робила чимало благодійних справ у Туреччині. За свої кошти вона відкривала школи, їдальні для безпритульних. Роксоляна була еталоном краси протягом усього свого життя. Багато людей були вдячні їй за доброту й розуміння.
Не можу не згадати про Марусю з однойменної повісті Григорія Квітки-Основ’яненка. Автор використовував пестливі слова, щоб донести читачеві усю вроду, ніжність, доброту, яку втілювала в собі дівчина. Маруся — уособлення краси не тільки зовнішньої, а й духовної, вона була простою дівчиною-селянкою. Ця українка причаровувала всіх своєю казковою зовнішністю: «Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте…» Василь, юнак, що закохався в Марусю, був дуже здивований тим, як в людині може поєднатися неземна врода й скромність водночас. Дівчина була дуже працьовитою, поважала батьків і шанувала Бога, жила за християнськими заповідями. На жаль, дівчина промокла під дощем і померла. У серці Василя Маруся залишилася назавжди.
Отже, можна з упевненістю сказати, що жінка — це уособлення краси на землі. Дівочу вроду описували українські письменники й художники, наприклад Тарас Григорович Шевченко. Багато інших митців також показували у своїх творах грацію жінки. Слід зазначити, що насправді красива дівчина та, котра поєднує у собі вроду зовнішню й духовну, скромність, мудрість, розум, вірність, терпіння. Жіноча грація — одна з основних натхнень для митців. Саме дівчата були, є і будуть прикладом добра, скромноті, краси.