Твір на тему: «Задовольняйся сьогоденням, але прагни кращого»
Кожен із нас хоче чогось кращого, ніж має сьогодні. У дитинстві ми мріяли про гарнішу іграшку, у молодших класах — про вищі оцінки, зараз ми хочемо отримати телефон останньої моделі чи наймодніший одяг. Але чи буваємо ми вдячними, коли отримаємо бажане? Як довго воно здатне нас задовольняти, перш ніж ми захочемо чогось нового, кращого?
Дуже часто ми хочемо чогось більшого. Але його досягнення не робить нас щасливими. Іноді ми втрачаємо те, що мали, а іноді замість радості приходить лише розчарування.
Особисто я, завжди хотів мати справжніх друзів. Я мав на увазі не тих хлопців чи дівчат, що жили зі мною в одному будинку чи ходили зі мною до школи. Я мріяв про друзів, які б завжди були поруч, у всьому б мене підтримували, ніколи б не сперечалися зі мною. Я бачив таке у фільмах чи читав у книжках. Саме тому я ніколи не цінував свого кращого друга. Мені завжди здавалося, щоб він міг би вигадувати більш веселі жарти, мати більше спільних зі мною інтересів, більше зі мною гуляти. Але він не завжди вдало жартував, не дивився мої улюблені фільми та вчив уроки, а не грав зі мною в комп’ютерні ігри.
Потім ми посварилися, перестали спілкуватися. І лише зараз я зрозумів, що мій друг не був ідеальним, але він був справжнім. Я мріяв про когось кращого, коли він був поруч. Лише після нашої сварки я зрозумів, що не вмів цінувати те, що маю. Я досі не маю кращого друга, бо розумію, що втратив його через власну невдячність. Важко знайти когось, хто зміг би його замінити.
Також не можна не згадати головного героя драми Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля». Цей заможний чоловік мав гроші та сім’ю, але хотів більшого. Навряд чи таке бажане дворянство змогло б принести йому щастя, адже він відчув лише полегшення, коли відмовився від своїх прагнень. І зовсім іншою постає його донька, яка була рада тому, що мала. Вона не знецінювала все у пошуках чогось ліпшого.
Отже, прагнути кращого природно для людини. Маючи гарні успіхи у навчанні, ми хочемо стати відмінниками, маючи трохи грошей, ми мріємо про багатство. Ніколи не потрібно стояти на місці, треба йти вперед, підкорювати нові вершини, ставити нові цілі. Але ми так часто забуваємо бути вдячними за те, що маємо. Мабуть, через це ми не завжди варті чогось більшого. Адже завжди потрібно цінувати сьогодення. Сократ казав: «Задовольняйся сьогоденням, але прагни кращого». Я повністю згоден із цим твердженням.