Твір на тему: «За що я люблю життя?»

Життя — це дивовижна річ, яка дарує нам безліч цікавих можливостей. Вже те, що ми можемо ходити, дихати, бачити і чути, робить нас найщасливішими на цій планеті. Я дякую своїм батькам за те, що я з’явилась на цей світ, що я можу насолоджуватись кожним новим днем, що я можу переживати ті непідробні емоції, що можу радіти кожній прекрасній миті. Так, я люблю своє життя, щиро люблю і по-справжньому.

Я люблю життя за його яскравість і непідробність. Кожного дня, прокидаючись, я бачу за вікном нереальну кількість різноманітних кольорів: зима вражає своїм витонченим білим і чарівним світло-блакитним; весна дарує нам усі відтінки зеленого; літо ж розфарбовує навколишній світ в усі можливі барви веселки, а осінь зачаровує погляд своїми аристократичними червоними і золотими кольорами. Хіба це не диво? Хіба це не надихає кожного з вас? Хіба ви не закохуєтесь у красу цього світу з кожним днем все більше і більше?..

Я люблю життя за багатство емоцій і переживань, яке воно мені безупинно дарує. Це ж так прекрасно любити, мріяти, переживати, вірити, посміхатися і навіть плакати! Адже саме у такі моменти ти почуваєш себе людиною, ти розумієш, що маєш можливість відчувати, осмислювати все і змінюватися.

Я люблю своє життя за те, що воно подарувало мені найближчих, найрідніших, найкращих людей! Моя родина — це моя опора, підтримка, мої помічники і друзі. Я не знаю, що б зі мною було, якби не вони. Вони роблять кожну подію особливою, допомагають у будь-якій, навіть найскладнішій і незрозумілій ситуації, дають корисні поради, які завжди трапляються у нагоді, переживають усі втрати разом зі мною і розраджують, коли настає скрутний період. Ще в мене є близькі друзі, без яких все складалось би не так казково. Ці люди постійно біля мене, і я за це їм вдячна. Вони не пускають у моє життя розчарування, не дозволяють з’являтися поганому настрою навіть на горизонті, саме вони роблять із простої буденності яскраві, незабутні дні. Мої друзі — це мої особисті захисники, лікарі, вчителі і тренери, вони мій особливий скарб.

Я люблю своє життя, бо воно дало мені можливість дізнатися, що таке кохання, захоплення, приязнь і ніжність. Ці довершені почуття полонили моє серце на довгі роки. Щасливий той, хто хоча б раз в житті по-справжньому когось кохав, захоплювався чи кимось марив. Це ті почуття, я вважаю, заради яких і треба жити, бо тільки вони приносять оте істинне і таке бажане задоволення. Вони перетворюють реальність на омріяну казку. Вони дарують вам людину, яка пізніше стає сенсом життя. Вони змінюють вас і змінюють тільки на краще.

Я люблю життя за можливості, які переді мною відкриваються. Я здатна самостійно обрати шлях, по якому буду йти аж до своєї старості. Я можу обрати свою мету, яка буде головним координатором усіх моїх важливих і не дуже рухів. Я можу і хочу мати власну думку з багатьох питань. Я можу дозволити собі бути суб’єктивною. Відтак, я фактично можу самостійно зрегулювати своє життя у те русло, яке є для мене найбільш бажаним, що не може не приносити задоволення.

Я люблю життя за те, що можу власними очима бачити, споглядати неповторні людські таланти. Життя подарувало мені доступ до світового мистецтва. Живопис, скульптура, архітектура, кіно, театр, література — усе це настільки досконале і прекрасне, що просто не можна залишатися осторонь. Мистецтво — цей мій душевний спокій, це насолода і постійний захват.

Я люблю життя за те, що маю змогу розвиватися. Зростати розумово і духовно прагне далеко не кожен, і далеко не для всіх таке бажання входить до складу життєвих цінностей. Але для мене це надто важливо, адже тільки тоді, коли я займаюсь саморозвитком, я відчуваю, що маю право називати себе достойною людиною, я відчуваю себе щасливою.

Так. Безсумнівно, я щиро люблю своє життя. І люблю його хоча б за те, що зараз можу вам про це написати…