Твір на тему: «За ґратами країни, де так «вільно дихає людина» за творчістю Олександра Довженка
Хтось сказав, що сучасну історію української літератури можна вивчати по могильних хрестах. Але ще страшніша доля була у тих митців, які жили у минулому столітті, яких не знищили фізично, а знищили духовно, творчість яких розчавили і примусили служити катам. Одним з таких митців, живцем розп’ятим, був і видатний український письменник та драматург Олександр Довженко.
Полум’яний письменник, майстер художнього слова, геніальний драматург та режисер О. Довженко розпочав свій творчий шлях у ті часи, коли українські митці отримали можливість майже вільно творити, шукати нові форми і експериментувати. На їхніх очах змінювалася історія країни, вони відчували себе безпосередніми учасниками створення принципово нового світу.
Кінострічки О. Довженка немов буревій увірвалися у світовий кінематограф і вразили суспільство своєю неперевершеністю. Трагічна повсякденність боротьби за краще майбутнє, величні образи, нова, незнайома поетика – усе це відкривало невідомі світи, усе це було талановитим і незвичайним. Фільми за власними творами О. Довженка з тріумфом пройшли у кінотеатрах Європи і Америки. А ось вдома…
Після фільму «Земля» історія талановитого митця закінчилася і почалася історія сталінського в’язня, скутого орденами, як кайданами, по руках і ногах. Західні кінокритики дивувалися тому, що так швидко занепав талант письменника і драматурга, бо не знали, що він, немов птах, якого кормлять, але не дають співати, був змушений удавати з себе задоволену життям людину.
Після смерті Сталіна О. Довженку знову довелося побувати в рідній Україні. Він усе життя мріяв про фільм, який би став головним фільмом його життя. Та розумів, що у тогочасних умовах зняти такий фільм йому просто не дадуть. І тому він береться за перо, створюючи неперевершену ностальгічну поему про свій народ, про своє дитинство, якій дає назву «Зачарована Десна». Пре цей твір можна говорити дуже багато, тому лише слід зауважити, що на ґрунті художніх творів соцреалізму «Зачарована Десна» виросла, немов Біблійне дерево.
Сьогодні віддати пошану талановитому митцеві О. Довженку, людині, яка не спотворила душу, яка лишила своїм нащадкам геніальні зразки свого світобачення, можна віддати лише читаючи, дивлячись, замислюючись, пам’ятаючи.