Твір на тему: «Євгеній Онєгін» – соціально-психологічний роман у віршах»
У своєму романі в віршах «Євгеній Онєгін» Олександр Пушкін постає як засновник художнього реалізму в російській поезії і «поет дійсності». За думкою авторитетних критиків, починаючи з цього роману російська література та поезія стала віддзеркаленням цілих історичних епох.
Сучасники Олександра Пушкіна часто порівнювали «Євгенія Онєгіна» з неперевершеним романом Байрона «Дон Жуан». Дехто навіть вважав, що російський поет вдався до наслідування цього твору. Хоча спочатку Пушкін і визнавав, що поштовхом до написання роману був саме «Дон Жуан», але потім він зізнавався: «Ніхто більше мене не поважає Дон Жуана, але в нього немає нічого спільного з Онєгіним». Це навіть незважаючи на те, що пізні твори Байрона теж поступово переходили на позиції реалізму.
У романі «Євгеній Онєгін» знайшли своє відображення складні для російського суспільства часи, які передували подіям 14 грудня 1825 року — повстанню Декабристів. Пушкін, який у творі виступав як автор і який займав позиції «друга, брата, товариша» декабристів, виніс власний суворий вирок реакційній політиці властителів Російської імперії.
Створюючи образи представників дворянства і поміщиків-кріпосників, поет використав сатиричні засоби. Олександр Пушкін з надзвичайною точністю і психологізмом змалював сусідів та гостей, які з’їхалися на день народження до будинку Ларіних. Цей майстерний опис потім став підґрунтям для створення Миколою Гоголем «Мертвих душ». А в двох останніх розділах свого роману Пушкін подав читачам психологічний портрет представників вищих прошарків тогочасного суспільства, столичних придворних аристократів.
Автор роману «Євгеній Онєгін» наділив головного героя рисами власного характеру, чим досяг максимальної реалістичності цього образу. З появою образу Євгенія Онєгіна в російській літературі була започаткована галерея так званих «зайвих людей», людей, які почувають себе самотніми серед представників свого кола. Таким був і Євгеній Онєгін, для якого навіть кохання не давало бажаної гостроти відчуттів. Через байдужість до самого себе і до навколишнього життя герой роману завдав чимало страждань і горя іншим людям, не пожалів навіть тих, хто відчував до нього справжні почуття.
Так само, як і образ головного героя роману «Євгеній Онєгін», був узагальнений і образ Тетяни Ларіної. Цей образ назавжди залишився у світовій літературі і став символом доброчесності, кохання, щирості і чистоти жіночої душі. Як сказав про цей роман В. Бєлінський, «тут все життя, вся душа, вся любов його; тут його почуття, поняття, ідеали».