Твір на тему: «Яку людину можна вважати ввічливою?»


Рейтинг твору 3.14 на основі 14 голосів


У своєму житті я часто замислююсь над тим, яку людину можна назвати ввічливою. На перший погляд здається, що така людина завжди поводить себе чемно з дорослими та однолітками, поважає себе та інших. Та чи завжди все так просто?

Я маю багато друзів. Про одного з них часто говорять, що він дуже вихований та ввічливий учень. Це й не дивно. Хлопчик завжди ставиться з повагою до співрозмовника, ніколи не перебиває старших, не порушує дисципліну на уроках. Побачивши когось із знайомих на вулиці, він завжди вітається першим, ввічливо цікавиться його справами, здоров’ям та бажає гарного дня. Від нього тільки і чуєш «будь ласка» та «дякую». Учень ніколи не запізнюється до школи та не прогулює заняття. Він часто допомагає літнім людям перейти дорогу чи віднести важкі пакети з продуктами до їхнього дому. Мій друг неодноразово заступався за молодших учнів, якщо бачив, що тих ображають старшокласники. Учителі часто ставлять його у приклад усім іншим.

Але я часто приходжу до нього додому, щоб разом зробити домашнє завдання чи пограти у відеоігри. І той хлопчик, якого я бачу там, разюче відрізняється від того, що бачать усі інші у школі та на вулиці. Він може підвищувати голос на батьків та грубо і зовсім нечемно їм відповідати. Мій друг ігнорує прохання своєї бабусі допомогти їй прибрати квартиру чи сходити у магазин. Він навіть може вдарити свого молодшого братика! Його мама і тато не можуть повірити у те, що говорять про їхнього сина захоплені вчителі.

Тобто, на мою думку, мало дотримуватися елементарних правил ввічливості на людях, показово. Важливо те, як ти поводиш себе, коли ніхто чужий цього не бачить. Саме тоді розкривається справжня сутність людини. Адже можна бути ввічливим та вихованим у школі чи на вулиці та зневажати власних батьків у себе вдома. Як на мене, то це звичайнісінький обман. Особисто я не можу назвати таку людину ввічливою.

Отже, ввічлива людина залишається ввічливою за будь-яких обставин. Вона має повагу до себе та оточуючих незалежно від часу та місця. А якщо ввічливість лише показна, то вона нічим не відрізняється від невихованості та невігластва. Я намагаюся поводити себе ввічливо з усіма. Можливо, мені це не завжди вдається, але я залишаюсь собою і прагну стати краще. Я б ніколи не став вдавати з себе когось кращого, ніж я є насправді. Адже набагато корисніше працювати над собою та стати тим, ким хочеш бути, насправді, а не лише ззовні.