Твір на тему: «Які батьки, такі і діти»
Сьогодні в Україні, як і колись, існує тенденція, згідно з якою українці одружуються досить рано, у порівнянні з людьми Західної Європи. Та чи готові молоді українські пари створити повноцінну сім’ю і взяти на себе відповідальність за неї? Як це не сумно, але статистика розлучень щорік зростає. І причиною цього є неготовність до випробувань, які чекають на кожну сімейну пару.
Заради чого, власне, створюється сім’я? Чи є офіційний шлюб тільки фікцією, яка підтверджує, що молоді люди кохають одне одного? Якби усі сім’ї створювались на основі абсолютного взаєморозуміння і гармонії, то пари б не були змушені розриватись… Тільки з великої любові можна створювати міцну родину. Тільки з великої любові народжується щаслива людина.
Батьки — це люди, які безпосередньо впливають на формування нової особистості; від них залежить, ким стане та маленька людина, яка поки що здатна тільки спостерігати й пізнавати. У ранньому віці батько й мати — чи не єдині авторитетні приклади для наслідування, тому на їхніх плечах лежить велика відповідальність — нове життя.
Якщо порівняти маленьку дитину із деревцем, то виховання можна зобразити у вигляді догляду за цією рослинкою. Коли батьки підливають її, дають їй достатньо сонячного світла й тепла, дбають про неї, то дерево виросте високе й могутнє, зможе принести користь іншим — дати тінь у спекотну погоду, захистити від дощу в негоду. Якщо ж деревце не оберігати, ставитись до нього байдуже і холодно, то воно засохне, так і не зробивши спроби торкнутись гілками неба. У наш час молоді сім’ї часто не готові до такого серйозного випробовування, як виховання дітей. Саме через це сучасні діти ростуть не такими, як моє покоління, як покоління моїх батьків. Роль грає не тільки прогрес сучасного світу, а й те, які люди виховують цю нову генерацію.
З одного боку, я погоджуюсь із твердженням, що діти є відображенням своїх батьків. Адже цілком і повністю викоренити ті принципи і звички, які було закладено в особистість сім’єю у ранньому віці, — неможливо. Дитина не може чинити опору, аналізуючи й роблячи висновки стосовного того, що їй взяти в доросле життя, а чого брати не варто.
З іншого боку — частково змінити своє життя все ж реально, варто тільки наполегливо працювати над собою. Залежно від рівня розвитку дитини, у певний період свого життя авторитет батьків переходить на другий план, і «в бій» входять ровесники дитини, її щоденне оточення, яке теж безпосередньо впливає на формування індивіда. Тому не завжди певні негативні риси підлітків — це наслідок поганого виховання чи байдужості батьків. У наш час справді важко встежити за всіма процесами життя дитини, зберігаючи баланс між тотальним контролем і абсолютною волею.
Щодо мене, то я вважаю, що мій характер, життєва позиція та погляди на світ — це наслідок виховання моїх батьків. Можливо, це прозвучить зарозумілою, але я належу до тієї категорії молодих людей, яка була вихована «старою системою». Мої батьки завжди були для мене першочерговим прикладом для наслідування, тому, що стосується мене, то я така ж, як і мої батьки. Проте, роздумуючи над цією темою, потрібно пам’ятати: суспільство не виміряти однією лінійкою.