Твір на тему: «Як я сприймаю роман Юрія Яновського «Вершники»
Якщо людині хоча б раз у житті, хоча б на декілька днів пощастило потрапити до Причорномор’я, до безкрайніх степів, де хвилі високої трави непомітно переходять у синій морських простір, пощастило послухати отой шум і дзвін, дзюрчання птахів з моря і з неба, вона зовсім по-іншому буде сприймати і поезію Багрицького, і твори Бабеля, і, звичайно ж, романтику Юрія Яновського.
Юрій Яновський — український письменник величезного таланту і надзвичайної творчої сили. І хота йому так і не вдалося повністю розкрити дар митця за часів панування Радянської влади і соціалістичного реалізму, він все ж таки залишив неповторний за своєю художньою своєрідністю роман «Вершники». Дивовижний світ цього твору та й сама його назва дуже поетичні: вершники в безкрайньому степу на тлі вранішнього сонця; у кожному серці живе ця картина, яка нагадує про красу, щастя та молодість. Про все це і розповідається у восьми новелах, які складають роман. Автор дивовижно яскраво передає красу українського степу, хоча дія роману відбувається у страшні часи громадянської війни, коли степ був зафарбований не сонцем, а вогнем та кров’ю.
Життя українців у пореволюційні часи було дуже важким і смертельно небезпечним. Адже страшна війна безупинно збирала свій врожай, а батьки й сини, рідні сестри та брати вбивали один одного лише за ідею, ще й проклинаючи перед смертю. У ці часи носило по Чорному морю шаланди з безпорадними рибалками, вмивався кров’ю листоноша, гинули у вирії війни цілі родини, гинули брати Половці.
Незважаючи на це, усі новели роману пронизує життєствердний настрій, сподівання на краще, на оновлення, якому все ж таки підпадуть і люди, й українська земля. Саме так романтично митці сприймали революцію, але при цьому добре бачили криваву та жорстоку реальність. Та все ж таки щиро вірилося, що омиється сльозами земля, що залишаться на ній правдиві, щасливі й вільні люди.
Хоча історія і пішла іншим шляхом, зовсім несправедливо перекреслювати подвиги тих, хто щиро вірив у щасливе життя і бився за кращу долю свого народу, віддаючи за це власне життя, подвиги тих, хто жив у сідлі і прагнув якомога скоріше вирватися з кайданів царизму та неволі.
Романтика революції завжди буде притягувати молодість. Пройде багато років, і вершники у будьонівках з зірками прискачуть на сторінках іншого романтика: В. Крапівіна, так само борючись проти несправедливості, а для молоді нашого часу, яка не менш прагне справедливого і щасливого життя, «Вершники» Ю. Яновського залишаться піснею про боротьбу та молодість, про жагу до подвигу та вільного життя.