Твір на тему: «Я — за єдину Україну»
Озирнімося навколо — зараз наша нація умовно поділилася на чотири групи, що відрізняються своїм баченням майбутнього України.
Перша група — ті, хто хочуть жити в Україні вільній, незалежній, єдиній. Назвімо цю спільноту «єдинці», до них, власне, належу і я. Друга група — ті, хто не бачать у нашій єдності ніяких перспектив. Назвімо їх «відокремленці». Вони мріють створити окрему державу, відірватися від нас, розділити Україну не лише економічно та територіально, «відокремленці» прагнуть розділити її духовно на дві нації, що не мають нічого спільного. Третя група — ті, хто прагнуть приєднатися до Російської Федерації. Назвемо їх «минульці», адже, як правило, це ті, хто мріють про відновлення СРСР, про повернення до минулого. Четверта група — «байдуженці» — їм відверто байдуже на долю держави, вони дбають лише про себе, дбатимуть незалежно від того, що станеться з Україною.
Отож, ми розділилися у своїх поглядах, що вже недобре для країни. Кожна група тепер відстоює лише свої інтереси, за таких умов справді важко вирішити ті важливі проблеми, що постали перед Україною сьогодні. Звісно, представників кожної з груп важко переконати в недосконалості їхнього омріяного майбутнього, але який шлях ми б не обрали, виникатимуть певні проблеми.
Проте що я, «єдинець», можу сказати на нашу користь? Лише те, що єдина держава має більше шансів впевнено та стрімко розвиватися. Лише те, що разом ми досягнемо більшого, і те, що, об’єднавши зусилля, ми можемо подолати всі перепони на цьому тернистому шляху. Споконвіків українці боролися за незалежність — і здобули її (варто відмітити, що теж лише спільними зусиллями). Тепер наше покоління має продовжити справу своїх предків, адже вони так мріяли про вільну країну, так хотіли, щоб їхні нащадки жили в мирі та злагоді.
Я не намагаюся нікого втягнути до своїх ідей про ідеальну єдину Україну, ні. Але, якщо ми боремося, це вже гідно. Бодай одна людина зрозуміє всі переваги єдності та приєднається до «єдинців» — і це вже величезний внесок у щасливу долю нашої держави, омріяну віками. Чого ж ми хочемо? Ми хочемо свободи!
«Відокремленці» ніколи не побудують такої могутньої країни, як єдина Україна, адже серед них постійно з’являтимуться нові «відокремленці», які прагнутимуть самостійності. «Минульцям» варто зрозуміти, що живе людина лише теперішнім, тому крок до минулого — це крок у небуття. А про долю «байдуженців» нічого й сказати — у будь-якій системі це лише баласт.
Я з гордістю належу до «єдинців». А до кого належите Ви?