Твір на тему: «Я проти люду не грішив. Як міг, беріг я душу роду» за творчістю Павла Ключини
Павло Ключина — видатний український лірик і талановитий байкар. Його ім’я добре відоме не тільки в Україні, а й далеко за її межами. П. Ключина залишив після себе велику творчу спадщину, але, на жаль, опублікована тільки незначна частина творів цього талановитого митця. Про те, яке життєве кредо було у П. Ключини, можна коротко сказати рядками з одного з його віршів:
«Хай гуде надворі осінь чи зима,
А в моєму серці холоду нема.
Я людському серцю, як своєму рад…
Я люблю вас, люди! Я ваш друг і брат».
Павло Юхимович Ключина народився в селі Великий Самбір Чернігівської губернії Конотопського повіту. Він був дев’ятою дитиною у великій та дружній сім’ї. Свою творчу діяльність П. Ключина розпочав досить рано і з часом посів значне місце серед найвідоміших у той час українських байкарів. Його байки були високо оцінені сучасними митцями. Про поетичну творчість П. Ключини висловився і Остап Вишня. Одного разу він сказав про поета: «От і маємо ми з вами ще одного талановитого байкаря! Велика це, товариші, радість».
Секрет впливу байок П. Ключини на читача криється в їхній природності та органічності. Адже його байки — не просто сюжет, сповнений алегоріями. Кожна байка П. Ключини — це по-справжньому великий твір, а ідейний стрижень кожної байки спрямований до людини. Будь-яка байка з творчого надбання автора підтвердить цю думку.
Щодо ліричних творів П. Ключини, то найбільш повно вони представлені у посмертній поетичній збірці «Краплини барв земних», яка була опублікована у 1974 році. На жаль, ця книга довго йшла до друку, адже тогочасні радянські рецензенти висловлювалися про неї приблизно так: «Збірка «Краплина барв земних» не має ні одної цікавої поетичної деталі. Автор не має міста в новій поетичній літературі». П. Ключину звинувачували і в спотворенні історичних фактів. Наприклад, це говорилося про вірш «Аве Цезар», який так і не увійшов до останньої збірки і був надрукований в альманасі «Слобожанщина» лише у 2004 році.
Ліричний герой П. Ключини — здебільшого щира і добра людина, яка безмежно любить свою рідну землю:
«Хай гуде надворі осінь чи зима,
А в моєму серці холоду нема.
Я людському щастю, як своєму, рад…
Я люблю вас, люди! Я ваш друг і брат».
Крім того неможливо не відзначити і громадянську мужність поета, який на гостру критику не відмовчувався чи змінював тексти своїх творів, а відповідав новими віршами. Та більш категоричним і відвертим П. Ключина постає у творах, які раніше ніколи не друкувалися. Вони й зараз звучать актуально.
Багато поетичних образів, створених поетом, наприклад, таких, як «туман по долині лягає нечутно, шовково», «ще десь мавка дрімає в гаю, замерзають в снігах потерчата», «бродить осінь — як жовта лисиця» та інших існують у поезіях П. Ключини не самі по собі, не окремо, а в якості тла, разом з людиною, її переживаннями і почуттями, що й створює відповідний настрій не тільки ліричному герою, а й читачам яскравих творів П. Ключини.