Твір на тему: «Враження від роману «Марія» Уласа Самчука»
Голодомор — болюча сторінка української історії. І скільки б не прикладали до цієї рани дієвих ліків, вона не затягується до кінця, вона ниє і не дає спокою. Інколи приховуючи свій біль, ми терпимо муки. Рано чи пізно страждання стають нестерпними, і ми кричимо, бо терпіти немає сил. Такий приклад, як на мене, досить точно характеризує ставлення світу до Голодомору — штучного винищення української нації. Мовчала велика країна СРСР про те, що нищила своїх громадян. І українці мовчали, бо від голоду пухло все тіло, думки губились серед безумних і нав’язливих ідей, як же б знайти їжу, а пізніше просто не хотілось повторити вже пережите. І лише одиниці не хотіли цей біль тримати в собі, а прокричати його усьому світу, бо боліло не одиницям, боліло мільйонам. Серед тих, хто вирішив не мовчати був Улас Самчук. Його роман «Марія» — один з найвизначніших творів української літератури про Голодомор.
Написаний у 1933 році, твір став візитівкою тієї епохи, тих років, що перетворились у справжнє пекло для українців. А головна героїня роману, Марія, стала уособленням України, що горіла у вогні ненависті до катів і конала від голодної смерті.
Жоден рядок твору не залишив мене байдужою, кожне слово ростило в моєму серці все більше співчуття до моїх предків і все більшу озлобленість на людей, які катували невинний народ. Читаючи «Марію», дивуєшся, як узагалі можна було вижити в таких умовах. Вражає вітаїзм героїв навіть у найнестерпніші хвилини життя. Головна героїня любить життя, але воно несе їй тільки страждання: втрата батьків, голодне сирітство, смерть сина.
Роман-життєпис «Марія» — біографія не однієї жінки, це біографія цілої нації. Проблематика твору різноманітна і розкрита у трьох частинах. Найбільш вражаючою для мене стала третя частина, що має назву «Книга про хліб». Саме вона стала кульмінаційною в книзі і відкрила читачеві очі на правду: якою стала Україна…
У що ж вона перетворилась? Україна занепала, почала гинути духовно й фізично. Традиційна модель українського суспільства спотворилася під впливом більшовицької політики, українець з вільного і волелюбного господаря перетворився на слухняного й боягузливого раба, що не має власної думки й права голосу. Культ сім’ї нівелюється: брат йде на брата, засліплений абсурдною ідеологією. Національне розуміння щастя і добра знищується, насаджується розуміння, вигідне владі.
Найдраматичнішим моментом у творі для мене стало вбивство Максима Корнієм. З одного боку, розумію, що батько не мав іншого виходу, бо син переступив через усі моральні принципи, здав брата, зневажив батьків, що подарували йому життя, спустився до аморального способу життя. З іншого ж боку, у мене виникли щирі співчуття до Максима, якого вбив батько. Незрозумілі почуття наповнили мою душу в цей момент, який став справжнім випробуванням для героїв і викликав у мене сумніви.
Створивши таку драматичну і напружену картину автор не просто намагався звернути увагу на проблему, що безперечно стала однією з найтрагічніших для українців. Окрім цього, автор хотів викликати в душах читачів протест, який би спровокував протистояння несправедливості, жорсткості та абсурдній ідеології. «Марія» — нагадування, яке повинне навчити українців поважати історію, цінувати сучасне і працювати на своє майбутнє.