Твір на тему: «Вінець нев’янучої слави Роксоляни» за повістю Осипа Назарука
У XV столітті, а саме про ці часи йде мова у повісті О. Назарука «Роксоляна», український народ ще вважався безпросвітною темною масою, яка коротала свій вік у неволі. Цілком можливо, що саме на знак того, що в нашому народі вже тоді були гідні постаті, які мали великі здібності, Бог послав нам Настю Лісовську, яка й стала за часів Османської імперії найвеличнішою постаттю у світовій історії. Правдивість цієї думки й стверджує роман про незвичайну жінку — Настю або Роксоляну.
Насті вдалося зберегти риси характеру, притаманні українцям навіть у турецькому полоні, далеко від рідної землі. Здається, що на недосяжну для звичайної української дівчини висоту вона зійшла завдяки музичному і літературному обдаруванню, винятковій силі волі, знанням і мудрості, набутим наполегливою працею, бо саме працьовитість є однією з найвиразніших рис українців.
Без малого чотири десятиліття Роксоляна потрясала своєю діяльністю не тільки безмежну Османську імперію, а й усю Європу. Це був справжній тріумф звичайної української дівчини, дочки рогатинського священика. Вона постійно боролася за свою волю і гідність, за свою особистість, і врешті-решт виборола в цій боротьбі духовну перемогу. Ця перемога стала можливою тільки завдяки любові до рідного краю і пам’яті про українських предків. Надія і любов стали для Роксоляни тим порогом, що не дозволив османському оточенню поглинути Настю Лісовську, що до останніх днів вберігав її особистість.
Роксоляна — величний символ України, а дівочі співанки, які доходили до неї з рідного Рогатина у Стамбул — символ її душевної чистоти, символ невтраченої пам’яті про рідну землю. Пізніше, уже збагативши свій розум філософією, набувши життєвого досвіду, Роксоляна зрозуміє, чому турки мають таку багату імперію, а в українців навіть своєї країни немає. Вона збагне, що упродовж усіх років життя з султаном не забувала рідний край і робила все у дусі українського народу.
В українському дусі Роксоляна прагнула виховати і своїх дітей, вона мріяла про те, що у своєму житті вони будуть керуватися саме українськими чеснотами. Адже, перебуваючи у Єгипті, Настя переконалася в тому, що свої святині є у кожного народу. Однак наприкінці життя Роксоляна впевнилася, що її син не належить їй, бо народився він на турецькій землі, а українська земля йому невідома й чужа.
Та все ж життя Насті Лісовської стало справжнім подвигом, адже цій жінці вдалося зробити багато корисного для людей, змінити погляди на жінку, зберегти багато людських життів і довести, що українська жінка настільки незвичайна, що може керувати навіть найбільшою у світі імперією.