Твір на тему: «Відображення почуття патріотизму в посланні «І мертвим, і живим»

У житті кожного з нас існує щось найдорожче, найсвятіше, найголовніше, щось таке, до чого ми ставимось з особливою шанобливістю. Для Т. Шевченка такою святинею на все життя стала рідна Україна та український народ. Поету було властиве глибоке відчуття причетності до долі своїх співвітчизників, усвідомлення неабиякого масштабу неповторності історії та культури.

Із творчої спадщини Т. Шевченка окремо можна виділити твір, який, на мій погляд, є найглибшим проявом почуття національної гідності поета та його патріотизму. Цей твір, послання «І мертвим, і живим».

Майже все своє життя великому Кобзареві довелося прожити далеко від України, але подумки він завжди залишався на рідній землі. Йому ніколи не було байдужим те, що відбувалося на рідній землі, те, що хоча б якимось чином було пов’язане з Україною, з її культурою, її мовою. Т. Шевченко з великим болем у серці спостерігав, як інтелігенти віддають перевагу іноземному, тим самим відвертаючись від українських традицій. Саме до тих, хто прагнув відвернутися від усього вітчизняного, і звертався великий Кобзар:

«У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тілько

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля»

У своєму посланні Т. Шевченко докоряв панам-інтелігентам, які зневажали рідну мову, культуру та історію, які схилялися перед усім до західних. Плазування перед іноземним поставало у творі Т. Шевченка як втеча панів-лібералів від проблем повсякденного життя, від тогочасної дійсності.

«Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра».

У поемі «І мертвим і живим» Т. Шевченко викривав кріпосників-лібералів, засуджував їхні схиляння перед усім іноземним і зневагу до усього вітчизняного, а освічені кола дворянської інтелігенції закликав зблизитися з народом. У творі відображене почуття патріотизму, заклик до з’єднання і боротьби проти поневолювачів.