Твір на тему: «Веселість серця – життя для людини» за творчістю Григорія Сковороди
«Як хочеш бути щасливим, не шукай свого щастя за морями, не мандруй по єрусалимах», бо щастя, на думку Г. Сковороди, не тільки поруч, а «всередині тебе», у чесній душі, у чистому серці, у прагненнях дотримуватися законів Божих.
Цю думку Г. Сковорода буде культивувати у найрізноманітніших обставинах, сентенціях і варіаціях. А найлаконічніше видатний український письменник, громадський діяч і філософ передасть її у формулі: «Щастя твоє і світ твій, і рай твій і Бог твій всередині тебе є». На думку Г. Сковороди, досягти і пізнати щастя означає дослухатися голосу свого серця, тобто «внутрішнього голосу», який допоможе сповна увійти у «храм свій», жити в гармонії з природою і світом, людьми і Богом, адже щастя приносить тільки те, що передбачене «блаженною натурою».
«Те, чого прагнеш, з тобою.
Воно, друже, — всередині тебе,
Якщо задоволений долею, будеш спокійний.
Не той щасливий, хто бажає кращого,
А той, хто задоволений тим, чим володіє.
(«Дізнайся, що називаю щасливим життям»)
Проте для дійсно щасливого буття потрібні ще знання і мудрість.
Г. Сковорода добре розумів прогресивність і значення культури та науки. Але найбільшу увагу філософ приділяв людській мудрості, яку сприймав, як досить широке поняття, що охоплювало і зміст життя, і знання. Як він вважав, для іншої передумови щастя, так званого вибору натурального, природного, «сродного» щастя», пошуку місця людини в житті суспільства потрібна мудрість. А щастя та радість приносить саме сродна праця, саме вона додає наснаги, впевненості, сил, саме вона «потрібне робить неважким, а важке — непотрібним». Адже поряд з кожним Бог, і «без Бога ні до порога, а з ним ходить за море». Ці та деякі інші ідеї Г. Сковорода трансформував у багатьох своїх байках, зокрема «Орел і Черепаха», «Жайворонки», «Дві курки», «Собака і Кобила» та багатьох інших.
Джерелом світогляду Г. Сковороди, без усякого сумніву, була Біблія, яку філософ сприймав, як найдосконаліший алегоричний і поетичний світ, в якому і закодована найважливіша для людства істина. Біблійні ідеї, мотиви, сюжети переплавлялися в горнилі незвичайного таланту непересічного філософа на самобутні, як за художньою формою, так і за ідейним та тематичним спрямуванням.
Г. Сковорода став справжнім провідником українського просвітництва, ідейного руху людини, яка прагнула покращити тогочасне суспільство й усвідомити, що кожен сам творець свого щастя. Письменник у своїх творах декларував власну цінність кожної окремої особистості, радив з повагою дивитись на своє життя та на себе. Сам Г. Сковорода не спокусився ані грошима, ані славою, а найдорожчим скарбом для нього завжди залишалася чиста душа.