Твір на тему: «Улюблені сторінки російської поезії «срібної доби»
Ренесансом російської поезії вважають «срібну добу» — період на межі ХІХ та ХХ сторіччя. І справді, саме під час російського «ренесансу» створювалися вражаючі твори мистецтва, що стали для мене улюбленими сторінками світової літератури.
Однією з провідних течій «срібної доби» був символізм. Основною своєю метою представники цієї течії вважали досягнення ідеального звучання вірша: написання символістами поезій прирівнювалося до написання музичних творів композиторами. Олександр Олександрович Блок, поет, що найбільше мене приголомшив, — найяскравіший представник символізму. Відповідно до основних ідей течії, поезія Олександра Блока — асоціативна, образи — нечіткі, ніби затуманені:
...и глухо заперты ворота,
А на стене — а на стене
Недвижный кто-то, черный кто-то
Людей считает в тишине.
Багато поезій Олександра Блока присвячені Прекрасній Дамі — символу духовної краси, світла та гармонії. Незважаючи на те, що цикл віршів про Прекрасну Даму — автобіографічний, Олександр Блок шифрує такі поезії за допомогою складних образних асоціацій. Саме це надихає мене — постійна гра з уявою.
Поряд із символізмом виникає нова течія в літературі «срібної доби» — акмеїзм. Справді, основні її засади запозичені в символістів, проте є й суттєва відмінність: у символізмі відтворено лише духовні переживання, глибокий естетизм, зацікавленість у «вищій дійсності», тоді як акмеїсти врівноважують реальність з ідеальністю, надаючи поезії більш «земного» характеру.
Найяскравішим представником акмеїзму, на мою думку, є Анна Андріївна Ахматова. Мені подобається її поезія: попри глибоку естетичність, насиченість душевними переживаннями, вірші написані з простотою, вони близькі до нашого життя. Провідний мотив творчості Анни Ахматової — тема кохання — постає перед нами в усій його природності, відвертості, трагічності та задоволенні водночас. Поетеса називала кохання «п’ятою порою року»: здавалося, складний асоціативний образ, але кожен із нас може вільно його інтерпретувати, кожен розуміє суть такого символу:
То пятое время года,
Только его славословь.
Дыши последней свободой,
Оттого, что это — любовь.
Отже, сторінки російської поезії «срібної доби» справді захоплюють асоціативністю, душевністю та естетизмом. Мене надихають символісти, а особливо — Олександр Блок, проте я надаю перевагу акмеїстичним творам Анни Ахматової, адже вони ближчі до нашого «земного» життя та водночас сповнені глибокого психологізму.