Твір на тему: «У житті добро й зло не так чітко розмежовуються» за оповіданням Євгена Гуцала «Сім’я дикої качки»
У житті добро й зло не так чітко розмежовуються, буває й «добро» нелюдське, буває й зло вбирається в приємні шати...
В. Дончик
Яку неповторну красу дарує українська природа! При цьому кожний бачить в ній щось своє, чарівне, особливе. Людина з вдячністю приймає щедрі дари природи: спів пташок, шелест листя, подих свіжого повітря, квіти, фрукти і ягоди. Та, на жаль, не завжди люди саме так ставляться до природи, не завжди їхні стосунки небезпечні. Саме цю проблему розкриває у своєму оповіданні «Сім’я дикої качки» відомий український письменник Євген Гуцало. У цьому творі письменник відтворює стосунки дітей і світу природи.
Головний герой оповідання хлопчик Юрко кожного літа приїжджає у гості до села, де живе його бабуся. Одного ранку Юрко відправляється на риболовлю. Риба не клює, а тут ще й Тося приходить і порушує його самотню насолоду красою природи. Та тут діти помічають качку з каченятами. Юрко збирає їх, незважаючи на крики матері-качки. Тося просить Юрка випустити малих до річки, бо без води і без матері каченята загинуть. Та хлопчик вирішує забрати каченят додому: риби не наловив, то хоч щось принесе.
Юрко приніс каченят додому і намагався їх приручити. Але вони боялися хлопця і нічого не їли. Здавалося, каченята ось-ось загинуть. Тому Тося, дочекавшись, поки Юрко піде з двору, забрала каченят і разом із сільськими хлопцями віднесла їх знову до річки. Діти намагалися знайти дорослу качку, щоб та забрала малих, але у них так нічого і не вийшло.
Через каченят Тося і Юрко дуже посварилися. Від’їжджаючи наприкінці літа до міста, Юрко навіть не захотів попрощатися з подругою. Він був впевнений, що Тося сама до нього прийде перед його від’їздом. Але дівчинка так і не прийшла. А Юркові стало дуже соромно, що він жорстоко скривдив дику качку, забравши її каченят заради розваги і користі. Він не доклав ніяких зусиль, щоб їх врятувати, і не дуже переймався їхнім станом. Юрко зрозумів, що втратив довіру і повагу сільських дітей, зокрема Тосі. Врешті-решт хлопчик усвідомив, що вчинив погано, та, на жаль, було вже пізно. Але я все одно вважаю, що каяття Юрка дає надію на те, що в майбутньому хлопчик буде зовсім по-іншому ставитися до природи і перед тим, як щось робити, буде думати.
Недарма кажуть, що найнебезпечніші вороги природи не стихії, а звичайні люди. Саме це стверджується і в оповіданні Є. Гуцала «Сім’я дикої качки». У цьому творі автор засуджує байдужість і жорстокість, прагнення вирізнитися за рахунок брехні і хвалькуватості. Крім того, письменник возвеличує таки риси, як милосердя і доброта, якими в оповіданні наділена Тося. А ще, на мій погляд, Є. Гуцало хотів звернути увагу на те, що люди повинні нести відповідальність за свої вчинки і не завдавати шкоди природі, не втручатися в її світ і берегти все, що вона нам дарує.