Твір на тему: «У нас хоть трохи хто тямущий, уміє жить по правді сущій» за поемою Івана Котляревського «Енеїда»


Рейтинг твору 5 на основі 1 голосів


Поема І. Котляревського «Енеїда» увійшла до найкращих творів української літератури як поетичний твір нового літературного напрямку і стала справжньою енциклопедією українознавства. Спираючись на твір давньогрецького поета Вергілія, І. Котляревській яскраво відтворив у своїй поемі реальні колізії і ситуації, які були породжені життям тогочасного суспільства, зобразив побут українців і типові українські характери. А головне — в поемі присутній той бурлескний український гумор, той український дух, які у пам’яті народній запрограмовані на вічне життя.

І. Котляревський переодяг стародавніх латинян і троянців у шаровари й жупани українського козацтва XVIII століття, а можновладців нарядив у традиційні мундири чиновництва. Присутнє у поемі й духовенство, одягнене у підрясники і ряси «хаптурного роду». Тому вони вже майже не нагадують міфологічних героїв. Вони справжні українські козаки, яких автор наділив українським розумом, українською вдачею, гострим язиком та швидкою думкою. Цікаво й те, що навіть події, взяті з античного життя, розгортаються на українській землі, адже у творі згадуються Полтава, Опішня, Решетилівка та інші міста та села України. Це ще одне підтвердження того, що не у Греції українських «троянців» носили вітри, а шляхами рідної України.

У поемі ми бачимо не тільки козаків. Перед читачем проходить ціла галерея різних образів: попів в «золотих шапках» та ченців з їхнім лицемірством і зажерливістю, проворних купчиків, «що на аршинець на підборний поганий продавали крам», чиновників різних рангів, «які по правді не судили та тільки грошики лупили і одбирали хабарі», і панів-кріпосників, «що людям пільги не давали і ставили їх за скотів».

І як було не сумно, але це була жорстока і страшна, реальна тогочасна українська дійсність. Чиновники й пани в поемі «Енеїда» І. Котляревського видаються не людьми, а кровожерами, нещадними у своїх зазіханнях, людськими п’явками. Їхню мораль автор висловив у кількох рядках:

«Ти знаєш — дурень не бере:

У нас хоть трохи хто тямущий,

Уміє жить по правді сущій.

То той, хоть з батька, то здере,

А античні боги!»

В образах античних героїв поет втілив справжню феодально-поміщицьку верхівку того часу. Адже Зевс та й увесь його синкліт дуже нагадують «високі сфери» тогочасного суспільства — сенат, міністерства, департаменти і «святий» синод з їх пихатим бундючним «начальством». Тут же є хабарництво, здирство і грабіж, тут же присутні кровожерні примхи, паразитизм і повна зневага до інтересів пересічних людей.

Мабуть, саме тому поема І. Котляревського «Енеїда» стала популярною у свій час та залишається такою ж актуальною в наші часи, для яких характерні багато рис суспільного життя, що висміював у своїй поемі автор і що так і не пішли з нашого життя.