Твір на тему: «Ти знаєш, що ти людина?»
Чому ти прийшов на цю землю саме в ролі людини? Ти знаєш? Чому ти розумієш цей світ саме так? Чому ти проживаєш це життя? Такі філософські запитання не одне століття залишаються без однозначної відповіді, адже справді, погляди кожної людини унікальні, несхожі на чужі. Саме це й вирізняє людину з неймовірного різноманіття живого на нашій планеті. Ми повинні бути вдячними за те, що народилися людьми. Адже це відкриває нам неймовірні можливості пізнати цей світ у всіх його проявах.
Василь Симоненко у своєму вірші запитує, чи усвідомлюєш ти, що іншого такого в цьому світі не існує, а ти — унікальне створіння, неповторне у своєму роді. Свою унікальність потрібно цінувати, берегти, не уподібнюватися до тих, хто вже розпрощався з нею через свої лінь, байдужість, заздрість. Ці риси знищують людину морально, тим самим знищуючи неповторність її світогляду. Потрібно якнайшвидше позбутися таких початків у своїй душі.
Поет нагадує: завтра тебе вже може тут не бути, тому живи. Люди не вічні. Наш час має обмеження і тільки тобі вирішувати, як його використовувати. Не перетворюйся на рослину, твори життя своїми руками. Кожна людина має стільки можливостей, щоб жити повноцінним життям: співати, танцювати, подорожувати, просто спостерігати за пейзажем з вікна свого будинку. Цінуй життя, і ти будеш найщасливішою людиною на землі. Для тебе, людино, створено усе на землі — «озера, гаї, степи». Ти щасливий, бо ти можеш насолоджуватися красою, що переповнює наш світ.
А ще ти маєш унікальну можливість любити інших людей, творити для них добро. Прекрасне почуття кохання обов’язково наповнить твоє серце, головне не проігнорувати це почуття. Люди, ховаючись за якимись своїми страхами й стереотипами, пропускають повз себе найцікавіші, найпрекрасніші моменти свого життя. Щоб бути справжньою людиною, потрібно вміти любити інших людей, на цьому наголошує Василь Симоненко:
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Втрачаючи можливість дарувати свою любов іншим, ми втрачаємо шанс отримати любов взамін, ми перестаємо бути потрібними.
Щоб прожити життя, як належить, потрібно усвідомити неповторність свого існування, його цінність. Розставляючи пріоритети, мусиш пам’ятати, що твоє життя матиме таку цінність, яку ти сам йому надаси. Важливо за будь-яких обставин залишатись людяним, це вбереже від багатьох неприємних речей, як, наприклад, докорів сумління. Ти прийшов на цю землю, щоб жити й приносити добро у світ, тож не заважай це робити іншим людям. Хочеш ти цього чи ні, але мусиш навчитися жити з розумінням того, що кожна людина має свої вподобання, смаки і погляди. Тобі не вдасться всіх переробити під себе, тому просто вмій чути й слухати інших людей, вчися разом з іншими і вчи їх, зважаючи на власний досвід. Цінуй вчорашній досвід, сьогоднішній день і майбутню перспективу.
Отже, ти — людина, якщо усвідомлюєш не лише свою фізичну сутність, але й духовну. Ти — людина не лише як біологічний вид, а й як унікальне творіння, що немає собі подібних ніде. Ти про це знаєш?