Твір на тему: «Традиція — свято зеленого лісу»
Українська релігія поєднала у собі православ’я та язичництво. І саме особливість вірувань вплинула на формування традицій наших предків. Любов до природи означає любов до життя, молодості та праці. Тому й не дивно, що з настанням теплої пори ліс ставав чи не другою домівкою — там проводили сакральні ритуали, які нині пам’ятає лише земля.
Свято з ароматом любистку називають зеленими. Три останні дні перед Трійцею та три перші дні після Трійці вважають торжеством завершення весняного циклу та початку літнього. Люди вірили, що прикрасивши житло гілочками, запросять удачу для майбутнього врожаю. У цей час згадували і про дивних істот — мешканців лісу. Зокрема, відзначали русальні дні. Молоді люди проводили «бісові ігрища» з піснями і танцями.
Говорять, що парубки могли приволокти з лісу дуба, поставити його на вулиці, і танцювати навколо всю ніч. Втім, чим би не бавилися, сенс був не розважитися. Наші пращури поклонялися тій силі, що давала їм і житло, і знаряддя праці, і їжу.
За допомогою лісового вогню також очищали душу та думки від усього зла. Таким є свято Івана Купала. Мало хто згадує про опудало Купали, що робили з гілок верби та квіток. Так само із лісових дарів робили й опудало іншої дійової особи — старшої русалки Марени. Навколо образів водили хороводи, співали пісень. Ідея свята — прославляння молодості та кохання. Не дивно, що навіть обрання своїх суджених молоді хлопці та дівчата довіряли всезнаючій природі.
Ліс справді мав важливе значення у житті українців. Розумні люди завжди шанували і поважали ліс, адже фактично він давав їм життя. Тут шукали кохання, будували сімейні гнізда, виховували дітей, поминали предків.
Але буває, що природа страждає від людей попри усе те добро, що їм робить. Про це написала у своїй драмі-феєрії «Лісова пісня» Леся Українка. Ніжна та закохана Мавка уособлювала силу природи, а хлопець Лукаш — зневажання цих поривань. Твір є гарним уроком: не потрібно ображати природу, бо це та сила, що дає тобі життя.
Сьогодні лісові традиції давно загубилися у шумі мегаполісів. Будемо відвертими: природа стала фоном для похабних святкувань. І майже ніхто не замислюється, чому варто відроджувати зелене свято. Адже це не соромітницькі гуляння, а ритуал любові до землі, до кожного дерева, кущика чи квіточки. Це та традиція, яку необхідно передавати наступним поколінням навіть у часи безмежних хмарочосів.