Твір на тему: «Тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду»
Немає жодної родини на світі, у котрій не було б непорозумінь чи сварок. У кожного свої особливості характеру, не буває такого, щоб усе було ідеально. Звичайно, трапляються ситуації, коли рідні між собою трохи сваряться, але згодом миряться, і все стає на свої місця. Але є страшні випадки, коли чи то брати, чи сестри, чи батьки з дітьми ніяк не можуть знайти між собою спільної мови.
Яскравим прикладом може слугувати соціально-побутова повість Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». У творі зображується недосконалість людини, її характер, жадібність, егоїзм, заздрість. Автор порушив проблеми батьків і дітей, стосунків у родині, людської гідності та свободи. У родині Кайдашів завжди були сварки між собою. Брати дуже різнилися. Це видно навіть з їхнього вибору своїх дружин. Карпо обрав собі сварливу, грубу Мотрю, а от Лаврін ніжну, сором’язиву Мелашку. Старший брат був замкнутий у собі, а колись навіть дозволив собі підняти руку на свого батька. Не дуже цінував Карпо й матір: «Не так шкода мені матері, як шкода чобіт!» Лаврін — абсолютна протилежність брата: «Веселі, сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи — усе подихало молодою парубочою красою». Хлопець зі своєю Мелашкою не піддалися родичам, не опустилися до їхнього рівня, майже не брали участі в родинних сварках. Прикро, що між братами також була ворожнеча за батькову землю: кому ж усе-таки Кайдаш віддасть більшу територію? Думаю, якби Лаврін та Карпо були мудрішими, то не сварились би через ту землю, жили б мирно родинами.
Не можу не згадати новели «Подвійне коло» з роману «Вершники» Юрія Яновського. Автор показує родину Половців у часи громадянської війни 1919 року. Юрій Яновський засуджує братовбивство й недотримання закону народної моралі «тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». На Півдні України мало не водночас сходяться загони різних ідеологічно-політичних угруповань: денікінці, петлюрівці, махновці, червоноармійці. Усі командири цих загонів — брати Половці, сини однієї матері й батька. Примарні ідеали захопили хлопців, брати забули, що в них тече одна кров, а матір чекає вдома кожного з них. Найстрашніше те, що всі вони заради своїх ідей убивають один одного. Хлопці мають на думці лише політичну ідею, зник родинний зв’язок. Автор змальовує страшні картини війни, байдужість, жорстокість, злість братів. Куля Панаса «вибила Оверкові мозок на колесо». На жаль, Панасові слова виявилися правдивими: «От бачиш сам, що рід розпадається, а клас стоїть». Я вважаю, брати були недостатньо сильними й мужніми, щоб вистояти перед вибором родини чи ідеї.
Отже, ми переконалися, що лише тоді, коли в сім’ї буде злагода — роду не буде переводу. Усе будується на щирості, взаєморозуміння, довірі. Будьмо добрішими один до одного — тоді буде злагода в родині, а згодом і в усьому світі!