Твір на тему: «Тарас Шевченко як художник»
Оцінюючи значення творчості Т. Шевченка як живописця, його друг і сучасник, відомий художник Л. Жемчужников писав про нього так: «І на цьому шляху він був одним з перших, хто звернувся до рідного. Тоді, як інші ловили «красу» із спокійним духом, писали мирний куточок, весілля, ярмарок, його дух хвилювався, страждав і виливався гіркими сльозами, які потім оберталися на неспокійне обурення».
Ще під час навчання в Петербурзькій академії мистецтв Т. Шевченко захопився написанням різножанрових реалістичних картин. Срібної медалі на одній з виставок був удостоєний його перший мистецький твір «Сирітка-хлопчик під тином ділиться милостинею з собакою», який, на жаль, до нашого часу не зберігся.
Цілком логічно, що зміст живописних творів Т. Шевченка постійно перегукується зі змістом його віршів. Наприклад, за сюжетом поеми великого Кобзаря «Катерина» ним написана однойменна картина, а про поетичні рядки вірша «Садок вишневий коло хати» нагадує сюжет живописного і яскравого, як і уся українська природа, полотна «Селянська родина».
Велике місце в живописові Т. Шевченка займає портретний жанр. Художник із задоволенням писав портрети своїх знайомих, товаришів, малював себе, інколи виконував портрети на замовлення. Найбільш яскраво здібності Т. Шевченка як портретиста проявилися у портреті Є. Гребінки, написаному аквареллю під час перебування митця у кріпацькій неволі. Не менш красномовно про великі здібності поета у цьому жанрі свідчить і «Автопортрет», написаний олією у 1840-1841 році. А ідеал жіночого образу Т. Шевченко втілив у портреті Маєвської. На ньому майстерно зображено молоде дівоче обличчя, на якому грає ледве помітна посмішка, що надає образові задушевності і невимушеної безпосередності.
Досить часто Т. Шевченко звертався і до акварелі. Вже в ранніх своїх творах, зокрема в картині «Марія», написаній за сюжетом поеми «Полтава» О. Пушкіна, митець показав себе талановитим майстром акварельного живопису. Цей витончений малюнок з багатством кольорів він вдало поєднав з сюжетом. Але особливу славу живописця Т. Шевченко здобув графічними творами, які виконував у різних техніках. Одним з найбільш доступних для народу видів мистецтва художник вважав гравюру.
Незважаючи на сувору заборону малювати і писати під час заслання, Т. Шевченко не тільки написав багато віршів, а й намалював багато малюнків олівцем і олією, головною темою яких став побут та життя казахського народу. Найвідоміші з цих малюнків — «Казашка Катя», «Державний кулак» і «Казахські діти-байгуші».
Отже, за своє недовге життя і коротку творчу діяльність Т. Г. Шевченко став не тільки найвидатнішим українським поетом, а й не менш видатним художником, адже встиг написати в різних техніках і жанрах велику кількість мистецьких творів найвищої художньої якості.