Твір на тему: «Сучасний світ: людина у відчуттях, міфовізіях, рефлексіях в ігровому полі авторської уяви іронії протесту» за творчістю Юрія Андруховича


Рейтинг твору 5 на основі 4 голосів


Світ занадто часто кидає виклики людському створінню. Історія змінює нас заради того, аби пристосувати людину до хаосу, яким переповнена сучасність. Ми живемо в занадто складному та часом фальшивому світі: голод, непорозуміння, смерті, війни, катаклізми, насилля. Я не відкрию Америку, якщо скажу, що ми живемо між бідністю й багатством, щастям і горем, розкішшю та голодом. Всі ми різні: хтось тримає в руках новий смартфон, інший — випускає пташку з долонь. Це все — реалії сучасності, про яку український письменник Юрій Андрухович сказав так: «Світ цей занадто брутальний, аби можна було його змінити на краще за допомогою слів, але й занадто ніжний, аби щось у ньому змінити за допомогою куль…».

Шкода про це писати, але людина часом не розуміє, що потрібно їй насправді: живе лише «у відчуттях, міфовізіях, рефлексіях». Нарешті в ХХІ столітті людство досягнуло справжнього технологічного прогресу, але разом з цим допустилося фатальної помилки: залишило духовні цінності: радість, кохання, дружбу — на другому плані.

Я не маю на увазі, що нам потрібно забутися про розробки сучасної техніки, але варто подумати і про те, що проглядаючи картинки на своєму ноутбуці, людина може так і не встигнути вдихнути свіжого подиху реального життя.

У своїй творчій спадщині Юрій Андрухович неодноразово згадував про проблеми сучасного світу: в романі «Рекреації» з іронією говорить про потребу духовного воскресіння нації, а в «Перверзії» акцентує увагу читача на кризове становище сучасного світу та шляхи боротьби з ним, виходу на шлях істини. Можна помітити, що Юрій Андрухович часто говорить про людину, порівнюючи її або з міфологічними, або з біблійними особами; в романі «Перверзії» автор зображує сцену перетворення героїв твору на казкових істот. Автор хотів показати людину «у відчуттях, міфовізіях, рефлексіях в ігровому полі авторської уяви іронії протесту». А це і є однією з найвиразніших ознак постмодернізму.

В усіх творах письменника можна помітити цікаву деталь: постійно порушується проблема пошуку людством своєї ментальності, ідентичності, яку воно втратило в сірому та абсурдному вирі життя.

Це призвело до того, чого й варто було очікувати: сліз, братовбивства, війни. Лише побачивши справжню кров, ми нарешті схаменулися, вирішили об’єднатися заради перемоги, згадали про справжні людські цінності. Можна сподіватися, що людство все-таки зможе повернутися до світу духовного, переповненого любові й добра.