Твір на тему: «Сторінки життя Антона Чехова»
«Краплю за краплею вичавлювати з себе раба».
А. П. Чехов
Антон Павлович Чехов народився у невеликому провінційному місті Таганрозі у 1860 році. З самого дитинства хлопчик допомагав своєму батькові, небагатому торговцю, тому досить часто робити уроки йому доводилося робити проміж діжками с оселедцем та дьогтем. Що ж примушувало повного енергії та життєвих сил проводити у батьківській крамниці? Страх покарання? Та ні, адже його братам вдавалося знаходити безліч причин, аби тільки не вистоювати за прилавком в нескінченім очікуванні випадкових покупців. А якщо вони не мали «поважних причин, то просто тікали. То ж і доводилося Антоші працювати і за братів, і за себе. Хтось інший може і впав би у відчай від такої несправедливості, але тільки не гімназист Антон Чехов.
Однокласники письменника по гімназії знали майбутнього письменника як життєлюбним, веселим, здатним будь-кого розсмішити хлопцем. У часи школярства Чехова кожна гімназія випускала власні літературні альманахи і досить швидко Антон став найпопулярнішим у навчальному закладі автором. Не лише гімназисти, але й місцева інтелігенція з задоволенням читала гострі фейлетони «Антоші Чехонте», як прозвав Чехова його улюблений вчитель словесності. У той же час кожен таганрогський міщанин співчував веселому червонощокому красеню високого росту Антону Чехову, бо його батько збанкрутів й родині не було на що жити. У пошуках кращої долі родина відправилася до Москви. Так почалося доросле життя майбутнього видатного руського письменника Антона Павловича Чехова.
Сам Чехов ніколи не був схожий на героїв своїх творів, більшість яких змінили сірість та одноманітність буденного життя.у той час в Росії існувала страшна в’язниця, про яку обивателі розповідали різні історії, одна жахливіше другої. Знаходилася вона на острові Сахалін. Туди, подалі від цивілізації, відсилали найнебезпечніших злочинців, які були визнані невиправними. На Сахаліні у той час майже ніхто із звичайних людей не бував, тому кожна історія про цей загублений край мала вражаючі уяву подробиці. З Сахаліну вже ніколи ніхто не повертався, навіть ті злочинці, у кого закінчувався термін ув’язнення. Звичайно ж, усе це ще більше розпалювало фантазії і цікавість у суспільстві, не оминуло це й молодого письменника і лікаря Антона Чехова. Він вирішив відвідати Сахалін і власними очима побачити, як живеться на острові вільним людям і як там утримують в’язнів. Ця подорож була дуже небезпечною, та ані тяжка хвороба, ані непередбачувана поведінка колишніх каторжан, ані надважка поїздка по сибірському бездоріжжю – ніщо не могло зупинити письменника. Пізніше усі пригоди Чехов відобразив у своєму документальному творі «Острів Сахалін».
Набагато пізніше, уже будучи хворим, Чехов приймав участь у боротьбі з епідемією в країні холери. Вчені та історики стверджують, що саме тоді було закладено основи санітарної медицини. А ще на пам’ять про Чехова залишилися сад і бібліотека, які він подарував рідному місту. Не менш вражає відвідувачів і Біла дача в Ялті, яка стараннями Чехова із піщаної пустелі перетворилася у прекрасну квітучу оазу.
До останнього дня свого життя Антон Павлович Чехов вірив у людину і був впевнений, що «в людині все повинно бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки». Своїми видатними творами письменник допомагав і допомагає людям ставати саме такими.