Твір на тему: «Справжній патріотизм захисників рідної землі» за твором Михайла Старицького «Облога Буші»


Рейтинг твору 3.6 на основі 5 голосів


Я переконаний, що війна — це загальнонаціональна справа: вона не поділяє суспільство на тих, хто бере в ній участь і хто ні. Весь народ докладає зусиль, аби незабаром настав мир.

Безперечно, кожен письменник свого часу писав про важливість об’єднання всього народу заради того, аби вистояти перед ворогом. Не оминув цієї теми й Михайло Старицький. У своїй повісті «Облога Буші» він хотів порушити загальнонаціональні проблеми: добра й зла, війни й миру, соціальної справедливості, рівності та честі.

Читаючи повість, я добре розумію, що письменник хотів показати патріотизм не лише в певній групі героїв, а в усьому народові, який розуміє, що смерть не за горами, і що кожної секунди гинуть його співвітчизники. Всі вони йшли на вірну смерть, проте знали, що від цього залежить доля народу й тому не вагалися ні на секунду. Люди, що обороняли фортецю, розуміли, що їх стає все менше й менше, вони не зможуть вистояти проти цілого полчища поляків та татар. Прагнули одного: затримати ворогів настільки, наскільки було можливо. Боролися відчайдушно, адже хотіли «продати себе якнайдорожче».

У центрі повісті постає образ мудрої та мужньої Олесі. Їй доводиться обирати: врятувати коханого чи залишитися вірною своїй батьківщині. Вихована справжнім козаком, обирає останнє. Олеся пробирається під фортецю, де вирішує підірвати порохові склади. Вона не боялася за те, що їй доведеться померти, головне, що разом з нею в інший світ відправляться й вороги її рідної України.

Всю любов до рідної землі передав Михайло Старицький словами сотника Михайла Завістного, якими герой звертається до України: «А все ж таки не доконають дітей твоїх кревних — стоять вони непохибно і стоятимуть до загину за свою змучену неньку і, доки світ сонця, ні за які скарби, нізащо в світі не продадуть своєї любові до тебе, наша люба вітчизно!»

Автор повісті хотів показати, що навіть у найскрутнішій ситуації ми маємо не забувати матір-батьківщину, на чиїй землі народилися й зросли. Якщо людина й постає перед вибором, то повинна пам’ятати, що Батьківщина — це те, що не обирають, і за неї потрібно стояти до останнього.