Твір на тему: «Способи самоствердження людини: моральні та психологічні аспекти» за романом Валер’яна Підмогильного «Місто»
Кожній людині в тій чи іншій мірі властиве бажання самоствердитися, довести собі та оточуючим власну цінність. Обмеженням можуть служити лише моральні принципи, яких конкретна людина дотримується.
Самоствердження в уяві Степана Радченка полягало в отриманні гідної роботи та поважного становища в суспільстві. Негласно сюди відносяться ще й спроби налагодити вигідні насамперед для себе стосунки з кількома жінками. Останні мали б підкреслити значущість Радченка як успішної людини.
Повернемося до психологічного аспекту самореалізації: усвідомлення індивідом, а згодом і формулювання цілей для себе, обдумування дій, які дозволяють досягти поставленої мети. Варто звернути увагу на те, що психологічний та моральний аспекти самореалізації тісно між собою пов’язані: ми не зайдемо далі, ніж дозволяє нам власна мораль.
Щодо моральних обмежень, то в Степана вони завжди були слабо виражені. Для нього важливіше місце займала мета, способи її досягнення, натомість чиясь принижена гідність Степана не хвилювала. Усе починалося з того, що Радченко приїхав до Києва, величезного міста, де мав твердий намір здобути вищу освіту й повернутися в рідне село, розвивати його й ділитися набутим досвідом. Степанові здавалося, що це і є справжнім шляхом до самореалізації, покликанням усього життя. Однак ніщо не стоїть на місці: юнак почав пристосовуватися до міської метушні, до неписаних міських законів, змінилися в Степана й життєві пріоритети. Хлопцеві відкрилося розуміння: майбутнє все одно за містом, попри спрямовану на розвиток і розбудову села ідеологію.
Одразу після приїзду до Києва Радченко спробував знайти роботу, почав вчитися. Хлопець, виходець із села, прагнув вже не того, чого бажав раніше. Захотілося визнання, достатку і навіть слави. Не можна оминути й тему жінок у житті Степана, адже вони — відображення Степанового положення в суспільстві в конкретний проміжок часу, а також його світогляду. Надійка, Зоська, Рита — всі вони відіграли свою роль у становленні особистості Степана. Щоправда, моральний аспект самоствердження людини тут чомусь не спрацював. Було лише тимчасове захоплення й необхідність знайти кращу, достойнішу пасію.
Очікувалося, що самоствердження принесе Степанові Радченку задоволеність своїм життям та станом речей у ньому. Можливо, навіть зробить щасливим хлопця. А насправді в погоні за самоствердженням Степан просто втратив себе у вирі міста.