Твір на тему: «Що значить бути не таким як усі»
Що означає бути не таким, як усі? На мій погляд, це бути самим собою, діяти у відповідності зі своїми бажаннями, володіти індивідуальними, властивими тільки тобі якостями, мати свої життєві принципи і не відступати від них, якщо, звичайно, життя у відповідності з цими принципами зручне і виправдане. Іншими словами, бути не таким, як усі, значить діяти з волі своєї душі і свого серця.
Але чи можливо зберегти свою індивідуальність в умовах нашої сучасної дійсності? Якщо так, то яким чином? Якщо ні, до чого це може привезсти? На жаль, реальне життя, точніше, сучасне суспільство, диктує нам свої закони і правила (перш за все, з точки зору етики і моралі), яким людина вільна підкорятися або не підкорятися, залежно від того, чи відповідають суспільні правила основам моралі.
На мій погляд, умови сучасного життя не дозволяють людині повною мірою висловити свою сутність, своє єство, жити згідно з душевною волею.
Досягаючи певних життєвих цілей, людина пристосовується до цих умов, зливається з натовпом, намагається бути схожою у своїх діях на більшість, втрачаючи тим самим свою індивідуальність. Яскравим прикладом може служити таке явище, як мода, правилам якої підпорядковуються всі без винятку. Однак «загальним» може бути не тільки одяг, тобто будь-який зовнішній прояв сутності, а й мислення, і не кожна людина в тій чи іншій ситуації вчинить відповідно до своїх почуттів і бажань. Можливо, це доля слабких, невпевнених у собі, нетворчих людей, що бояться жити за власними правилами.
Дуже часто для нас складно і страшно бути в меншості, захищати і відстоювати свою думку перед іншими людьми. Але такі вчинки, як правило, не проходять безслідно. Історія знає безліч сильних, талановитих людей, які були лідерами, вміли повести інших за собою, надихнути і вселити надію. Але вони всіма правдами і неправдами боролися з «більшістю», приносячи в життя щось нове і тому незрозуміле оточуючим. Такі люди відомі всьому світу не через те, що погоджуються або пристосовуються, а через свою вірність принципам і сміливості ці принципи виражати та захищати.
Але з іншого боку, чи зрозуміє суспільство людину, що намагається жити не так, як усі, чи не призведе вираження своєї індивідуальності до замкнутості і самоти цієї людини? Ні, якщо вона сильна, самодостатня, здатна знайти сили протистояти думці більшості. У сильної людини думки перетворюються в дії, а не в фантазійні образи.
Можливий і третій варіант, коли мета дійсно виправдовує засоби і можна (навіть потрібно) на деякий час одягти маску та стати таким, яким тебе хочуть бачити, але в душі своїй все-таки залишатися таким, яким ти є. На мою думку, це теж якість сильних людей, здатних відстоювати свою життєву позицію, хай і не у відкритій формі, але залишатися самими собою. Дуже яскраве підтвердження цьому можна знайти в шекспірівських рядках: «Життя — театр, і всі ми в ньому актори». Ця фраза зайвий раз доводить, що бути не таким, як усі — тяжка справа. Це дійсно «справа», якою треба займатися, яку необхідно в собі виховувати, щоб не бути схожим на інших, бути цікавим для оточуючих. І справа навіть не в зовнішній красі, яка всього лише посудина, в якій заховане головне: особистість людини, її характер. Потрібно дослухатися до свого серця, своєї душі, бачити в дзеркалі насамперед самого себе. Тільки в цьому випадку можна знайти душевну гармонію, а це ж і є найголовнішим.