Твір на тему: «Роздуми над романом Михайла Лермонтова «Герой нашого часу»
Головним персонажем роману «Герой нашого часу», крім оповідача, є Григорій Печорін. Він проходить через увесь твір і є сполучною ланкою між його частинами. Мабуть, його можна назвати наступником Онєгіна, «зайвою людиною» для своєї епохи. Романтик за характером і поведінкою, людина виняткових здібностей, видатного розуму і сильної волі, він надзвичайно самотній. Лермонтов — романтик, романтичні риси настільки ж властиві і його герою. Головне його прагнення — свобода. «Я готовий, — каже Печорін, — на всі жертви, але свободи своєї не продам». Змалювання соціально-психологічного портрета Печоріна і його супутників майстерно завершується побудовою усього роману.
Сюжет роману будується фрагментарно. Кожну частину твору можна цілком вважати самостійною розповіддю. Єдність думки, вкладеної автором у твір, і загальний герой роблять роман єдиним нерозривним літературним твором.
У романі безліч героїв і різноманітність подій, в яких беруть активну участь ті чи інші персонажі. Така різноманітність не випадкова, у нього є призначення: розкрити різні боки головного героя, його характеру і показати широку картину зображуваного в романі часу. До кожної частини роману автор підходить по-різному. Наприклад, розділ «Тамань» поетична і лірична, «Княжна Мері» насичена сатирою, особливо в зображенні «водяного суспільства», похмура по настрою розділ «Фаталіст».
Композиція роману зворотна. Всі частини його переставлені. І ця побудова роману невипадкова. Завдяки цьому прийому автор показує героя у розвитку, а конфлікт особистості з навколишнім світом вирішується за допомогою різноманітних засобів, характерних для пізнього Лермонтова: романтичних в поєднанні з явно антиромантичними прийомами; романтичної іронії і реалістичних засобів зображення характерів персонажів.
У розкритті конфлікту «Героя нашого часу» велику роль відіграють оповідачі, причому їх три: Максим Максимович, автор і сам Печорін. З «трьох сторін» образ героя і його конфлікт стають яскравішими і багатограннішими. Конфлікт суспільства й особистості втілений не в типовому показі особистості, а в зображенні представників суспільства, їхнього життя і розваг. Глибокою іронією просякнуте ставлення героя до степових поміщиків, до дружин місцевих начальників, молоді, до пліток світу, нарядів і балів.
«Герой нашого часу» — складний твір. Це і роман-подорож, і роман-сповідь і роман-нарис. Але в своїй загальній тенденції — це соціально-психологічний і філософський твір. Бурхливі суперечки про нього не затихають і в наші дні. Але хочу завершити твір словами Гоголя: «Ніхто ще не писав у нас такою правильною, прекрасною і пахучою прозою».