Твір на тему: «Природа і Бог» за лірикою Йоганна Гете
Особистість і творчість Й. Гете, найбільшого поета і мислителя в культурі Нового часу, постійно привертають увагу читачів у всьому світі. Одним з питань, яке ставить у своїх творах Й. Гете, є питання відношення людини, природи і Бога.
Як розумів Гете християнство, видно з його балади «Коринфська наречена», що оповідає про часи перших християнських громад. Визнаючи поетичне досконалість цього твору, слід сказати, що письменник бачить у відомій легенді наклеп на християнського Бога, який зображений як жорстокий тиран, що вимагає постійних людських жертв. Йому протиставляються поблажливі олімпійські боги. Не менш глибоко питання про природу і Бога Й. Гете розглядає у іншому, відомому на весь світ творі, який став вершиною його мистецького таланту – трагедії «Фауст», в якій автор майже відмовляється від Всевишнього.
Відмовившись від християнства , Гете розробив для себе свою власну «особисту» релігію. Заснована на неоплатонізмі, вона являла собою своєрідну суміш елементів різних філософських систем і релігій. Велике місце в ній займали уявлення, що поєднували в собі Бога і оточуючий світ, до яких Гете мав схильність з самого дитинства. Один з найулюбленіших філософів поета – Спіноза – затвердив його в цих поглядах. Гете був переконаний, що Бог – це природа, яка набагато ближче, зрозуміліше і доступніше людині, ніж християнський Бог. В той же час більшість людей й досі переконана в тому, що природа все ж таки набагато далі від людини, вона – не особистість, вона байдужа до людей. Здається, що близькість бога-природи обертається повною неможливістю наблизитися до нього.
Створення «Фауста», головного твору Гете, більшість літературознавців пов’язує з демонічним і магічним елементом «особистої» релігії німецького поета. Природа, на думку Гете, повна демонів, спілкуватися з ними не гріх, так як природа і є Бог.
Багато критиків вважають «Фауста» занадто перевантаженим християнською символікою, вважають, що ця трагедія – твір антихристиянський. Головний герой – чорнокнижник і вбивця, що має прагнення, яке не карається, а «оголошується» людиною, обдурений і осоромлений дияволом. А Й. Гете возносить Фауста ангелами і святими аскетами до самого престолу Пресвятої Діви. Одна з головних ідей «Фауста» – дія виправдовує все. Для православного людства ця ідея неприйнятна, несумісна з християнством.
Гете був сильною натурою, він міг впливати на людей і ніколи не відмовлявся від цієї можливості. Можна сказати, що Гете несе відповідальність за долю людей , яких він захопив своїми ідеями. Три учні Гете – Шиллер, Байрон і Ніцше – засвоїли його образ думок, але не володіли достатньою силою, щоб жити відповідно з цією системою. Їх передчасні смерті і, в останньому випадку, безумство – на совісті Гете.
Захоплення античним поглядами приводить людину до моральної сліпоти і розпачу. Особистість втрачає своє значення в порівнянні з природою. Під покривалом минущих явищ є один незмінний субстрат природи, особистості зникають, але природа безсмертна. У еллінів – зречення від особистості в ім’я природи – це природно, у християн – зречення від природи необхідне для порятунку особистості.
Гете, «земний Адам», зробив вибір на користь природи. Він не був християнином за своєю суттю. У його творах можна знайти окремі елементи християнського світогляд, але дух його творінь не християнський.