Твір на тему: «Провідні ідеї й постаті роману Альбера Камю «Чума»: погляд із XXI століття»
Роман Альбера Камю «Чума» був написаний в 1947 році і дуже швидко став надзвичайно популярним. З тих пір твір був неодноразово перекладений багатьма мовами. Зміст роману вичерпується історією епідемії чуми, яка обрушилася на місто, і, незважаючи на те, що історія епідемії описана достатньо реалістично, роман все ж є чимось більшим. Це роман-притча, і тому його загальні ідеї набагато глибші, ніж здається на перший погляд. Твір містить позачасовий і загальнолюдський підтекст.
Перші начерки роману Камю «Чума» були зроблені автором ще на початку 1941 року, коли він працював учителем в Орані. Перший варіант твору був готовий у 1943 році, але письменника він не задовольнив, тому Камю продовжив роботу над романом, розбавляючи фабулу новим життєвим досвідом — досвідом учасника руху опору.
Роман було надруковано у післявоєнний час, в 1947 році. Він став закінченим втіленням того, що письменник пережив і осмислив, і в роки важких випробувань став відкриттям нових істин, втіленням світоглядних зрушень. «Чума» однозначно знаменує перехід від самобутнього бунтарства до визнання громадськості, боротьбу якої необхідно розділити. Чума — образ алегоричний, але очевидне його значення розпізнається без особливої праці: «коричнева чума», фашизм, війна, окупація. Точність домінує, вона являє собою обов’язковий атрибут оповідача і нову якість методу Камю, який опановує історизмом і конкретно-історичним знанням.
Фабула роману «Чума» — це хроніка року чуми в Орані, жахливої епідемії, яка кинула громадян в глибину страждань і смерті. І написаний цей літопис людиною, що визнавала тільки факти і прагнула до докладного їхнього викладу, нічим не поступаючись заради прикраси художнього стилю. Автор цього літопису — доктор Ріє, людина, яка за своїм інтелектуальним змістом і за характером роботи приймає логіку та розум, але не приймає ірраціональності, хаосу і двозначності. Але це стосується тільки хроніки, сама ж чума, образ, який створюється у романі — міфічно багатозначний і багатоплановий.
І правда, роман в його філософському та інтелектуальному сенсі можна розглядати як своєрідний авторський монолог, який розбитий на окремі частини, що вручили різним персонажам. Однак це природно для філософського роману. Система образів роману складається з двох протилежних груп героїв: представників двох реальностей: зло — чума, добро — доктор Ріє. Є ще декілька героїв, приналежність яких вельми сумнівна, як отець Панлю або Раймон Рамбер. Їх ставлення до ситуації можна визначити в ході детального вивчення їх образів. Вибір, який робить доктор Ріє природний для нього, як для людини, яка має знання.
Формування поглядів А. Камю відбувається під впливом Другої світової війни, часу, коли він брав участь у французькому русі Опору: на його погляд бунт проти абсурду — це бунт в ім’я солідарності людей. У романі «Чума» Камю описав безліч реакцій на чуму.
Письменник стверджує, що чума руйнує не тільки тіло, а й калічить душу. Чума — це спосіб мислення, замкнутий на власній особі. При цьому автор стверджує, що люди, за своєю природою, більше добрі, ніж злі, але й духовна цінність здатна до такого ж руйнування. І правильним єдиним рішенням є протистояння злу, навіть коли немає ніяких перспектив і надій на майбутнє.